"Я ненавиділа слова і любила їх, тож сподіваюся, що склала їх правильно."

Автор: Елена Лакоста
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-06-25 12:14:13
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Вночі

Ледь чуєш вулиці тремтіння,
Машин далекий тихий гул.
Малюєш обриси всім тіням,
Поки вниз тягне тебе мул

Думок таких дурних. Невчасно
Вони приходять. Лиш вночі.
Лише коли ти чуєш ясно,
Цей шум, хоч скільки не кричи.

«А чи таким ти хотів стати?
Де загубив себе, скажи?
Та перестать ти вже тікати
Собі самому поможи!

Я знаю, ти це чуєш! Слухай,
Зроби хочь щось з своїм життям!»
Та ти щосили стиснеш вуха
Аби не чути це сміття,

Що заважає знову спати,
Візьмеш до рук свій телефон,
Бо треба ж там перечекати,
Поки не прийде цей твій «сон».

І знову вранці не згадаєш
Того, хто міг допомогти
Це ж скільки сили, дурню, маєш,
Себе від себе берегти.

История cоздания стихотворения:

1

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 113

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 1.

Лана Шакула

Вірш, звичайно чудовий, закликає героя до самовдосконалення, але чомусь жалко його, адже рятуємо від безодні не тільки критикою, але і любов'ю...

Оценки по стихотворению:
Ритм: 5
Размер: 5
Рифма: 5
Метафоричность и целостность образов: 5
Эмоциональное воздействие: 5
Глубина мысли и точность логики: 5

2020-06-26 19:51:51

Елена Лакоста

Дякую

2020-06-26 22:15:23

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений