Автор: Умована Я
Тема:Романтические стихи
Опубликовано: 2017-02-07 12:15:19
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Відпусти мене, друже

Писати хочеться словами..

Слова всі порозбігались
Лиш надлишок є емоцій
Пульсує годинник, набридло
Зараз пів п'ятої ночі.

Хочеш убити людину?
Нашли на неї безсоння
Я там усю справу зроблять
Думки її невгамовні

***
Відпусти мене, чуєш друже
Відпусти, лиш по-справжньому так
Ти скажи мені, що не любиш
Щоб повірила я, зроби так.

Візьми руку, скажи що байдужа
Що чужа скажи, чуєш скажи
Не побачать це жодні люди
Ти мені це тихенько шепни.

Обійми мене сильно, востаннє
Обійми і скажи, що пройшо,
Що зустрів ти справжнє кохання
Скажи так, щоб мене не було.

Щоб не жила я більше думками
Що ти, де ти, чим зараз сумний
Щоб не бачити в кожному слові
Кінець безнадійності мрій.

Залиши мене чуєш, будь ласка
Не живи так багато в мені
Мені тісно, мені дуже страшно
Тебе забагато, спини!

Тебе бачу в усіх незнайомцях
В кожній другій годині буття
Мені тісно, мені дуже страшно
Я не можу вернутись в життя.

Скажи чесно, ти можеш я знаю
Скажи, що щасливий  ти вже.
Хоча ні.. не кажи ні слова
Подивись так, щоби бАйдуже.

Так, як дивишся ти на кухарку
На прохожих людей ось так
На просту незнайомку в парку
До якої байдуже, "ніяк"

До якої не завмирає
Повага, цікавіть і все.
Просто гарна і просто пані
Але ні, не моє, не моє.

Я ненавиджу мілких інтрижок
Загравань і пустої брехні
Я попала, в якусь халепу
Це усе не моє..зрозумій

Я не знаю чим так зачіпило,
і чого так струмом пройшло
І здавалась чужі ми люди
Нічого не було, і краще б пройшло

Та прокинусь я зранку зцілена
Одягнуся і зроблю чай
І забуду тебе чуєш, забуду
Я щаслива і вільна! прощай...

Грудень 2016

История cоздания стихотворения: