"Українців можна приспати, надурити, але неможливо залякати". 10 цитат братів Капранових / АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія" / |
Число 27. Як свиня на небо гляне. Десять цікавих українських фразеологізмів / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
Автор: Умована Я
Тема:Философская проза
Опубликовано: 2017-03-19 16:20:40
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Ніч закутала вечір, будинок, кімнату. Труна, свічка та фотографія. Так
закінчується життя. Про що думають люди, коли помирають, що
відчувають, про що шкодують та знецінюють, що їх дратує, а за що вони
тримаються і яка їхня остання думка?
Боляче дивитись на сьози рідних і близьких. Безсонна ніч поруч з тим,
хто не дихає, розмови ні про пусте, спогади. Частіше говориться про щось
хороше, деколи хочеться посміхнутись, періодично хочеться завмерти та
не рухатись, закутатись в ковдру, сховатись в куток і вімкнути кнопку "Це
не про мене". Біль навколо, смуток, та питання: "Як ти могла нас
залишити, як?"
А що би відчували люди на власних похоронах? Мені таке часто снилося.
Я відчувала себе думкою, яка літала між людьми та заглядала в їхню
душу та почуття. Цікаво хто прийде, хто як буде реагувати, хто пошкодує
про несказане. Мені це дещо нагадує День народження. В першу чергу вітають рідні, у них навіть немає
неписаного права цього не зробити. Потім близькі друзі і можливо хтось із знайомих.
А є виключно ті, хто напише в повідомленні "Вітаю"... і на тому я буду
вдячна. В той день коли мене не стане назбираються люди, які любили
та поважали, які якось знали або чули від інших про мене, люди, які не
любили, але змушені йти, бо "так сказалі", ті яким все одно, але цікавість
бере верх над усім і домінує необхідність побачити все на власні очі, щоб
прокоментувати іншим колір труни та посмертну зачіску.
В момент коли бачиш вириту яму, яка заготована звечора та чекає на
свого жителя, думаєш про те, що справді важливо. Що робило тебе
щасливим, а що просто марнулаво твоє життя. І коли доля нам дарує
хвороби чи смерть близкьких, вона не на тякає, а кричить в два вуха:
"Задумайся над важливим, викинь непотріб".
Труну закрили, спустили в яму, присипали першу гірстку землі. Дороги
назад немає. Це остаточно. Це кінець.
История cоздания стихотворения:
Вот это конец, из детишек
засада, Ведь я не причём и больничный мне надо! |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-04-19 12:00:26 |
Сразу вспомнилось: Как бы тебе повезло – моей невесте! Завтра мы идём тратить все свои, Все твои деньги, вместе!))) Мумий Тролль |
Рецензия от: Лия Маццилли 2024-04-19 11:40:48 |
Хорошее задушевное стихотворение. И главное, подано оригинально, по-своему, с неповторимой интонацией. Это дорогого стоит, учитывая, сколько стихов написано на эту тему. Желаю автору дальнейших творческих удач. |
Рецензия от: Иван Яцук 2024-04-19 11:13:48 |
У одних голова на
двери, И ученье про мертвого плотника Разжигает страсти внутри, Не понять им простого работника, Восхищённого с фузом гитарой...(...) |
Рецензия от: Атеист 2024-04-17 22:27:42 |
Хеви металл! Всем
привет! Драйва лучше в мире нет! Вот послушай-ка Accept Сразу станет меньше лет! У фанатов AC/DC До сих пор в порядке писи!(...) |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-04-13 16:14:51 |