Автор: Сергей Иванов
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2018-02-27 19:45:48
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Поднявшись вверх под облака,
Мир наблюдаю свысока;
Внизу куда-то разный люд
Снуёт, оставив дом, уют.
Как будто ноши муравьи,
Влачат проблемы все свои...
А вдалеке мне виден храм
И небольшой погост есть там,
Где в царстве вкопанных крестов
В покое те, кто от трудов
Уже избавлен навсегда...
Но что дала им суета?
Я задаю вопрос себе
Пока кружусь на колесе,
Но приближается земля,
По ней идти готовлюсь я...
История cоздания стихотворения:
Таких працьовитих людей ,як українці ще пошукати треба.Звісно і у інших країнах є роботящі,але українці будуть прикрашати свою оселю, не зважаючи ні на що. Хоч і анекдот, але у кожному жарті є частка правди. |
Рецензия от: Євгенія Хочинська 2024-03-28 16:58:09 |
Я так розумію, що вірш не про вас. Якщо судити з ваших віршів, то енергії та пороху ще достатньо. Дякую. |
Рецензия от: Федчук Евгений 2024-03-28 16:55:46 |
А таки, справді, під мелодію вальсу гарно звучить. А скільки життєвої мудрості?! Дякую. |
Рецензия от: Федчук Евгений 2024-03-28 16:53:50 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |