Автор: Игорь Дьяченко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-02-09 13:20:18
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Очі

Сумував червоний місяць
У ладьї кривавій.
Сипав зорі в неба в нічку,
Рясно, наче з рани.
Глуздував своїм багаттям
Над козацьким станом,
В вістрях списів - суму клаптя,
Полум"я гойдало.

Зорі мої зорі - макове намисто,
Знову спати не дае місяць коромисло.
Зорі мої зорі - воронові крила,
В чорну милої косу вплетена калина.
Зорі мої зорі, нащо серед ночі
Нагадали ви мені про красу дівочу ?!
Зорі мої зорі, дайте відпочити
Зранку козаченьку - супостатів бити.

Молодому козаченьку
Не зімкнути очі.
Зажурилося серденько
У тенетах ночі.
Видно знає - в лютім герці
Смерть не зупинити.
Мабуть, доля була хлопцю
Голову схилити.

Зорі мої зорі - макове намисто,
Знову спати не дае місяць коромисло.
Зорі мої зорі - воронові крила,
В чорну милої косу вплетена калина.
Зорі мої зорі, нащо загубили,
Спати не давали, ясно так світили ?!
Зорі мої зорі - неба самоцвіти,
Стане Вам тепер козак правдою служити.

История cоздания стихотворения: