Автор: Неонила
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-11-22 19:37:47
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Чудо народження дитини

             ЧУДО   НАРОДЖЕННЯ  ДИТИНИ     (реальна  історія із мого життя)

     В житті, як на довгій ниві, прийдеться багато кого цікавого зустріти і багато різної роботи
робити, і навіть пологи приймати. Я  людина, яка ніколи не бачила  як народжується нове життя
– мала таку нагоду.  А було це так...
    Я була ще зовсім молода, уміла добре трудитися і дуже міцно спати.
В одну із таких червневих ночей хтось постукав у вікно. На дворі було дуже темно, (перед
світанком завжди темно), але мені здалося, що тінь за вікном нагадує  свекруху. Хутко
накинувши халат,  вискочила на вулицю, намагаючись наздогнати ту жінку. Я зрозуміла, що то
не була моя свекруха, бо жінка дуже швидко бігла за будинок, де знаходилися двері, що вели на
другий поверх. Будинок, в якому я жила, належав декільком хазяїнам. Тільки  тоді я
зрозуміла що це моя вагітна сусідка, а ще, побачивши  як по  сходах тече вода,  я остаточно
прокинулась, і зрозуміла, що в неї відійшли води, і вона  буде народжувати. Я страшенно
перелякалась, бо зовсім не розуміюсь на пологах.
Коли ми зайшли в кімнату, я побачила що в неї поклеєні нові шпалери:
– Коли ти встигла? Вона відповіла, що вчора цілий день клеїла і прибирала.
Я завжди дивуюсь  нашим сільським жінкам. Ну це ж треба так , от – от народить, та намагається
прибрати, навіть зробити ремонт. А ще до сьогоднішньго дня я дивувалась її витримці  і
злагодженості її дій. Чітко мені приказала: застели  ліжко, зараз я буду народжувати.
Тоді я почала її умовляти:
- Не спіши! Прийде чоловік, приведе акушерку, відвезе тебе  в пологовий будинок,  а тоді будеш
спокійно народжувати. На що вона посміхнулась:
- Ти ж доросла і повинна розуміти, що це не трамвай, не чекатиме. Рясний піт виступив у неї на
обличчі, зажавши зубами  ковдру , вона не кричала ,тому що в дитячій кімнаті спала її донька ,
якій було чотири рочки. Таня ( так звали сусідку) сказала, що вже народжує і попросила мене
подивитись.  Побачивши, що там виглядає голІвка,я, мало не зомлівши, кинулась до дверей.
Мені здавалось, що коли я втечу, все закінчиться. Але Театьяна слабким голосом попросила  аби
я не покидала її, бо їй дуже страшно. І тоді,  зрозумівши що мені потрібно  приймати пологі,
навіть здивувалась як я все чітко почала виконувати, всі іЇ накази:
- Допомагай мені, бери дитинку , тільки не за голову,  взявши за плече й за ручку, я навіть не
зрозуміла коли  це манюнє опинилось  в моїх руках. І велика радість переповнювала мене, бо
народилось нове життя. А Театьяна продовжувала мене питати:
– Котра година? (було 4 – 15)  Кого я народила?
Я подивилась і сказала:
- Я тебе вітаю, у тебе дівчинка!
-А чого вона мовчить?
І тільки тоді я згадала, що напевне треба щось робити, і легенько ударила дитинку по ягодичках.
Дитинка закричала і ми з її мамою обидві були щасливі. Це потім,  коли приїхав її чоловік і привіз
акушерку, коли кімната почала наповнюватись людьми, я дивилась на манюсіньку
дівчинку,яка лежала в білюсіньких пелюшках й посапувала своїм гарнюсіньким носиком. Дуже
велика гордість переповнювала мене і велика радість. Народження нового життя.
Як не дивно, в цю ніч я стала,( зовсім у молодому віці)  бабкою – повитухою і ця сім,я взяла мене
кумою – хрещеною , для дівчинки яку  назвали  НАТАША.
І  я зрозуміла, що в будь-якій ситуації не треба впадати в паніку, боятись, втікати, треба
завжди думати, як допомогти. І щоб ця допомога була во спасіння людини.

История cоздания стихотворения: