Автор: Олександр Гунько
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2017-04-21 07:55:55
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

МОНОЛОГ КІБОРГА

МОНОЛОГ КІБОРГА

Кіборг Олекса в аеропорті
Тисячу двісті сімнадцять годин
Порох ковтає з клубками у горлі.
Каже, мовляв, ми укропи — не горді,
Гасимо «вату» вогнем без води.

Ви там чому не ламаєте звички,
Що розвели нас на фронт і на тил?
Тут же дорога від кулі до свічки,
Ніби димок від цигарки у вічі
А чи закладений в душу тротил...

Тут же покришене «буками» небо.
Тут же посічена «градом» земля.
Братство, що скріплене пам’яті крепом.
Подзвін утрат і печалі над степом,
Що від майбутнього нас віддаля.

Ось ми вам час посилаєм крізь простір.
Ви ж зачаїлись чомусь від борінь.
Вам не уникнути власних блок-постів,
Сепари всякі — минулого гості,
Наче господарі тут. З двох сторін.

Ми вже складаємо друзів у скрині
Із-під снарядів. А вам до сих пір
Ще невтямки, що одвіку й донині.
Всі ми потроху й однаково винні,
Що у війні здобуваємо мир.
5.05.2015

История cоздания стихотворения: