Автор: Лида Лес
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-05-08 21:22:23
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Дощ

Дощ
Всю ніч, до ранку, дощик шелестів
Із садом, наче, з дахом говорив
   Я слухала оту нічну розмову
От якби можна все прожити знову!  
Дитинство, юність –вже історії з життя,
Нажаль туди немає вороття,
Роки летять ,здається й не жилося
А сріблом вже мережене волосся.
Он хата, де росла, старою стала
В вікно,старенька мати виглядає,
Що вміє як дитя радіти,
Коли з далеку приїжджають її діти.
Назустріч йде, ізпершись на ціпок , бідненька,
Колись же бігала й усе робила так швиденько
А очі, чом їх цвіт прив’яв,
Колись же оберемком льон у них буяв.
Чом голос, мамо, твій тремтить
Ти ж так співать уміла
Що всі запрошували співати на весіллях
Захоплювались співом твого  голосу!
А скільки квітів біля хати квітло!- жоржини, чорнобривці,
гладіолуси…
Ой ,мамочко,пробач рідненька,
Що спогадами
розтривожила серденько
Так необачно. Дощ  все винен,
То він мені ті спогади навіяв.
Пробач ,що часто лиш у снах з тобою
І згадуєш щодня з Молитвою Святою.
Дай пригорну тебе, як ти мене колись малою
І поведемо довгу про життя розмову
Ось сядем край вікна в куточку
Хай дощ тепер послухає розмову матері і дочки
Але прошу, ти не повторюй раз-по-раз оте «пора …»
А хто мене ,скажи ,тут буде ждать?
Мені, ще так багато тобі,  мамо, треба розказать
Мені ,ще так багато, в тебе треба запитать  
Хто ще мені й коли так буде догоджать
А може це і є найвища благодать,
Що не дано людині свого часу знать.
Ти кажеш , я з роками ,наче
Роблюся схожою на твою ще маму
Такої  ж вдачі
Такою  стала доброю і роботящою.
Признатись, соромно , завжди хотілось бути кращою.
Ні-ні я не цураюсь свого роду
Пишаюсь ,що є донькою полісського народу!
Ще б довго говорить, та час летить , світає
Ще дощик ледве-ледве накрапає
Пора збиратись у дорогу,
Як кажеш,   «у неблизький світ», від рідного порогу
Ми станем разом , помолимися Богу
Хай захистить , спасе від всього  злого.
… Я не надовго їду, мамо , скоро повернуся
А ти в віконце виглядай свою Лідусю.  

История cоздания стихотворения: