Автор: Марина Мартюшева
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-07-04 00:25:39
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Вінок

Здається все частіш,
що ти пішов туди,
де в спокої думки,
де маряться століття…
Нема без сміху сліз
і щастя – без біди.
Вплету я у вінок
твоїх очей суцвіття

і, може, помилюсь,
коли скажу: «Прости:
у мене не душа,
а небо під землею…
Нема без сміху сліз,
а щастя – без біди.
І так моя любов
навік живе з твоєю…»

І піде по воді
журба моя хитка,
а доля – по землі –
небесними ногами.
А ти застигнеш там,
в наївності вінка,
і прочитаю я
твій поклик між рядками.

З собою сам-на-сам,
хвилинку помовчу
й печаль свою пущу
до тебе йти роками.
Для тебе вийму я
все серденько-свічу
і попливу сама
між хвилями з вінками.

История cоздания стихотворения:

2007