Автор: Марина Мартюшева
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-12-25 22:04:00
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Балада про біду

Здавалося: ніколи не відбудеться.
Здавалося: залишиться, як є.
Ішла біда. Губили пасма вулиці.
Біда була найкращим сомельє.

Вона трусила снігом у потилицю,
вкривала день розірваним плащем.
Вона ішла, свої губила милиці.
Вона ішла, зруйнована ущент.

Вона ішла, навколо все руйнуючи,
і пригощала горісним вином.
Моя біда губилася у музиці...
Я прокричала: «Ні, не все одно!»

Я прокричала, у незмозі звикнути...
Та у долонях — стиснуті слова!
Ішла біда, спинялася під вікнами.
Було життя поділене на два.

Вона була для мене наймудрішою,
і я змогла любити кожну мить.
Вона пройшла, ховаючись із тишею.
Я все здолаю. Знаю: буду жить.

История cоздания стихотворения:

Я знаю, що творчість — річ украй суб'єктивна. Але
особисто для мене цей вірш, написаний 22 грудня
2017 року, — один із найсильніших за кілька років.
Можливо, навіть за весь час.
.
Сама не можу собі дати відповідь на питання:
скільки треба було пережити та відчути, аби
написати ці рядки?
.
Вони виникли за декілька хвилин — мені тільки
залишалося їх швидко записувати.