Нет статуса

Автор: Марина Мартюшева
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-01-14 20:09:06
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

"Ти згадаєш мене, коли сонце зійде..."

* * *

Ти згадаєш мене, коли сонце зійде
і відступить зворушена осінь.
Хоч збагнути не встиг, запитаєш: «Ти де?» –
я ж замовкну, зникаючи зовсім.

Наче мара, прийду, та впізнаєш мене
у промінні досвітнього неба.
У тривожних думках тиха ніч промайне.
Ти почуєш: «Мій милий, так треба!»

Ти не думав і сам: я літати навчусь,
щоб скоріше любов наздогнати.
І в бентежливих снах на світанні наснюсь,
благодатна і небом проклята.

Наче тепла весна, повернуся вночі
і туманом впаду на обличчя.
Ти почуєш: «Мовчи! Мій коханий, мовчи!
На світанні тебе я покличу...»

История cоздания стихотворения:

2007

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 304

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 3.

Ботуров

Пісня!!!

2018-01-26 20:38:09

Марина Мартюшева

Все можливо! Тим паче, що деякі мої вірші справді покладені на музику.

2018-02-01 16:32:58

Владислав Красса

Дуже гарно.

2018-01-26 09:28:55

Марина Мартюшева

Дякую!

2018-02-01 16:32:04

Юрий Пивоваров

Неймовірно проникливий вірш про любов, таємницю, яка не має логічного пояснення. Закохані відчують цю поезію серцем. Дуже милозвучні рядки.

2018-01-14 20:53:26

Марина Мартюшева

Щиро Вам вдячна!

2018-01-17 21:40:35

Юрий Пивоваров

Дякую Вам за чудову лірику, яка надихає мене попрацювати над власними спробами.

2018-01-17 21:59:07

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений