Автор: Марина Мартюшева
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-01-17 21:30:04
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Два косарі

У чистім полі до світання
буяють полум’я та лід:
життя під владою прощання
похмурий ріже небозвід...

Зустрілись небо із землею
чи дощ пожежу окропив?
Два старці постаттю своєю
затьмарили потьоки злив.

І день і ніч все ходять коси
по тих розбурханих ланах,
і кожен день прозорі роси
блищать облудно на шляхах...

Один косар – це правда сива,
її немислимо скорить.
А інший – це брехня спесива,
яка живе, та тільки мить.

Які ж стежини обираєш
собі, людино, на зорі?
Кого осуджуєш, прощаєш,
коли приходять косарі?

История cоздания стихотворения:

Справжній раритет — поезія, яка датована 2006
роком.