Автор: Марина Мартюшева
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-02-16 16:10:48
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Я і ти

Можливо, я у чомусь винна...
Можливо, я – солодкий сум,
твоя закохана перлина,
що б’є у серце, наче струм.

Можливо, я – твоя надія,
остання в світі, наче сон.
Та я також ніяковію,
бо я потрапила в полон.

Можливо, я – краса сльозини
та біль закоханих очей.
Можливо, я – ота єдина,
забута в спокої алей.

Можливо, ти – краплина сонця,
яку побачити змогла
я у відкритому віконці.
Можливо, ти – це змах крила.

Можливо, я – це крок в безодню,
можливо, ти – до щастя крок.
Але без тебе так самотньо
у цьому сяянні зірок.

Можливо, ти – це світло ночі,
а я – це дихання зими.
Та бачить небо: я не хочу,
щоб знову розлучались ми!

История cоздания стихотворения:

Знову ж таки, написано в 16 років.
2007