Автор: Марина Мартюшева
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-02-18 14:30:56
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Там, далеко

Ти знаєш, любий, там, далеко,
де зустрічає сонце ніч,
де зустрічає зиму спека,
де непомітний плин сторіч,

цвіла під променями літа,
така забута і чужа,
така бентежна і відкрита,
моя закохана душа.

Далеко, рідний, в тому краї,
застигла вічності ріка,
а поруч з нею замерзає
душа, холодна і тремка...

Чому вона застигла льодом?
Її ж думки для висоти!
Їй чорний птах «Минає згодом...»
сказав у кроці до мети.

Скажи, чому у неї б’ється
те кришталеве джерело?
І досі вірить: все вернеться,
і досі знає: не пройшло...

Ти знаєш, милий, там, далеко,
така забута і чужа,
воскресне стомлена лелека –
моя закохана душа.

История cоздания стихотворения:

Рік 2007