"Українців можна приспати, надурити, але неможливо залякати". 10 цитат братів Капранових / АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія" / |
Число 27. Як свиня на небо гляне. Десять цікавих українських фразеологізмів / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
Автор: Марина Мартюшева
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-03-04 20:45:36
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Чорний янгол спустився додолу
у проклятті своєму: «Ніколи
ти його не зумієш зустріти,
доведеться у спогадах жити.
Ви навіки журбою сповиті».
І вона у покорі мовчала –
їй туману навколо замало.
Обернулася. Погляд в безодню.
А на думці: «Без тебе самотньо.
Темні дні і тумани холодні».
В мить покори давно не важливо,
чи на світі трапляється диво.
Інші погляди, інші обличчя.
І туман увірвався у вічі...
Ні, не сон! Їй почулося: кличе...
У кохання немає початку,
хай років промайнули десятки...
Рідний голос: «Ну, здрастуй...» І тиша.
Все забуте, здавалося, ближче...
Збувся сон, незабутній і віщий.
Ніжний сон до реальності б’ється.
Все живе, не вмирає у серці!
Наче грім, відчуває питання...
(Стільки часу! Живе, як востаннє.)
«Ти скажи, чи зустріла кохання?»
Мить обурення. Втрачені сили.
І шепоче: «Ти знаєш, зустріла».
…І туман розлягається сивий.
Їй здавалося: все неважливо...
«Ти зізнайся мені: чи щасливий?»
Мить мовчання. Воно незбагненне.
(А в думках: «Як жилося без мене?»)
«Я щасливий, і так, як ніколи.»
І, здавалося, зіткана з болю
за свою непобачену долю
мить без прагнення, щастя і тями...
«Прощавай...» І безодня – дощами.
Ані звуку в тумані німому.
Тільки бігти б, і бігти самому
в пустоту, пустоту невагому!..
Відвернулися. Знов розійшлися.
Впало серце із неба донизу...
Розійшлися. Щоб мріяти, жити,
не дивитися в очі відкриті.
Щоб забутися і зрозуміти:
не повториться більше цей вечір.
Це – від щастя непрохана втеча.
…Він щасливий. Чому ж, не спитала.
Бо кохає, бо світу б не стало,
як його б не вона зустрічала.
І світання їх душі зігріє,
та, можливо, і він зрозуміє:
так, закохана й вічно кохана
заховалась в безодні туману.
Він, єдиний для неї, розтане...
Чорний янгол спустився додолу,
шепотів, як примара: «Ніколи»...
Їй здавалося: жити – потреба.
Замовчало сполохане небо.
«Як я житиму далі без тебе?!»
История cоздания стихотворения:
Із далекого 2007 року.
Батьківський лист сповнений любов'ю. Божої допомоги Вашому синові і всім нашим захисникам. Хай повертаються в рідні домівки живими і неушкодженими з Перемогою. |
Рецензия от: Світлана Пирогова 2024-04-19 08:00:19 |
Ох, зрозумів вже в
сивині: Любов - мина, образа - ні. Її потужні згадки-пута: Пробачить можем. От забути...... |
Рецензия от: Всеволод 2024-04-19 07:17:34 |
Чудово написано, Оксано! Справжня філософія! Натхнення тобі та гарного дня! |
Рецензия от: Сергей Андрейченко 2024-04-19 05:24:07 |
У одних голова на
двери, И ученье про мертвого плотника Разжигает страсти внутри, Не понять им простого работника, Восхищённого с фузом гитарой...(...) |
Рецензия от: Атеист 2024-04-17 22:27:42 |
Хеви металл! Всем
привет! Драйва лучше в мире нет! Вот послушай-ка Accept Сразу станет меньше лет! У фанатов AC/DC До сих пор в порядке писи!(...) |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-04-13 16:14:51 |