Автор: Марина Мартюшева
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-03-09 14:15:39
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

"Промайнули роки... Ти приходиш, Тарасе..."

*   *   *

Т. Г. Шевченку

Промайнули роки... Ти приходиш, Тарасе,
світлим духом весни, воскресінням душі...
Залиша глибина швидкоплинності часу:
наче слово-журба, пролилися дощі.

Тільки це не весна заквітчала могилу,
залишаючи світло в роздоллі дібров, –
твій, Тарасе, народ. І його відродили
твоя щира душа й незгасима любов...

В березневих луках: «Хай живе Україна!» –
пролунало крізь час, пролунало, як спів...
Промайнули роки, відродились руїни.
Чи змінилось життя твоїх вірних синів?

Тільки в тому життя, в тому світло, Кобзаре,
щоб пророчі слова крізь століття – збулись!
І здавалось мені: розступилися хмари,
щоб спокійна душа піднялася увись.

В передвісті світань, що прийдуть неминуче,
окриляє сади недоторканий цвіт...
І ставали рядки неодмінно квітучі.
Відродилась земля, наче твій «Заповіт».

Вічним гімном Життя заспівала святиня
у роздоллі дібров та у пахощах трав...
І здавалось мені: «Ще не вмерла Вкраїна», –
крізь століття і ти від душі заспівав.

История cоздания стихотворения:

Написано 12 (!) років тому.
2006 рік