Автор: Олександр Ше
Тема:Сатирические стихи
Опубликовано: 2017-06-20 13:08:29
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Два карасі

Два карасі.
(Мова народна).

Якось пішов дід Карась
Рибки половити,
Та рибалка не вдалась,
Хотів вже й звалити.

Раптом поплавок сіпнуло,
Ледь дід вудку втримав,
Добряче його поводило,
Та улов отримав.

Спіймав він, зійшовши потом  
Карася чималого
Виблискує немов золотом
На сонці луска в того.

"От же рибалка вдалась" -
Радісно дід зітхає:
"Недаремно ж я Карась,
Хто таке спіймає?"  

А рибина та на ньогось
Дивиться геть, як людина,
Ще й белькоче ротом щось,
Ото так діду дивина...

Та прислухався він вухом
До плямкання того,
Починає розуміти трохи
Карася золотого:

"Ти Карась, і я Карась,
Ми ж тезки, я знаю,
Риба ще не перевелась,
Відпусти, благаю...  

А за це я обіцяю
Виконать твоє бажання,
Але тільки силу я маю,
Владі передать прохання".

Дід Карась, поміркувавши,
Мовив своє слово:
"Та, щоб вони пов*ирались
Усі до одного..."

Плямкнув ще карась губами,
Мов би даючи згоду,
Вдячно махнув плавниками,
Та й полетів в воду...

Звідкілясь вітру принесло,
Хмари в небі носе,
Й таким сморідом понесло,
Хоч затикай носа...

Чимчикує дід до себе,
Та й думає "Справді,
Скільки ж це гі*на треба
Мати в такій владі?"

История cоздания стихотворения: