Автор: Вячеслав1
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-07-10 16:12:43
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ДЕЖАВ'Ю

Наш приземлений розум ніяк зрозуміти не хоче
чорноти нескінченність - це грізне мовчання над нами...
Але знову і знову вона нас хвилює і манить,
ніби ми нетутешні, а з тої далекої ночі.

Ні кінця, ні початку - несхибна розміреність часу,
лиш політ у нікуди й нізвідки, без коми і крапки.
І розлякують коні миттєвості загнаним храпом,
на Чумацькім Шляху  сріблом напорошивши зірчасто.

Там вчорашні секунди - уламки хвилин, як непотріб,
антисонце - гігантська діра пережовує їх у минуле,
щоб у новім житті немовляти душа не відчула
і з нуля починала це пекло життя - уже в котре!

Непрокліпнувши ми стоїмо перед "Чорним квадратом",
перед надгеніальністю темних глибин макросвіту.
Розриваються шви від напруги у пам'яті - звідки
це пізнаваності відчуття, передбачення втрати...

История cоздания стихотворения: