Автор: Вячеслав1
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-05-25 00:36:31
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Вірш про любов №1. Вільний переклад віршів Т.Венцлова

Коли скоробіжна розсудливість сходить на нас,
уривки розмов, що блукають по сходових клітках,
вологої ночі між сльоти, мокречі, багна
народиться голос тендітно високий і світлий.

Крізь осад намулу проб'ється нове джерело,
воскресша краплина уперте каміння підточить,
розгорнутим форте оркестр завершить епілог,
який вже ні форми, ні зайвих розмов не захоче.

Холодним мусоном зволожить чоло океан,
стече на пожадливі губи солона краплина.
Уламком у просторі став прибережний майдан,
де відстань закоханість, наче в піску, розчинила.

На віях твоїх одинока зоря мерехтить,
у темних зіницях блищить віддзеркалено всесвіт.
Все те, що тобі довелось у житті зберегти --
слова, що колись прозвучали, гіркі, чи облесні.

Назад озиратись в дорозі -- марнота  марнот.
Підлеглі ми примхам стихій - чи земних, чи небесних.
Ми прагнем у цьому житті християнських чеснот,
а все випадає дорога, що друга, то хресна.

Усе повертається -- назви забутих поем,
будинків окреслення сірі, німі  і безсонні.
Та знову рука через втому стерно поверне,
напнеться вітрило життям на морському осонні!

История cоздания стихотворения: