Автор: Вячеслав1
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2021-03-30 05:46:04
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Без назви

Нас всесвітнє тяжіння у вересні заполонить,
лиш повіки прикрий і почуєш, як лист пролітає.
Приторкнувшись хмарини, у танці під спів вітрограю,
він завершить політ на старій черепиці за мить.

День прожито і небо осліпне до зір глибини,
розчиняється голос у сірій, вологій долині.
Над водою сивіюче пасмо туману висить, а над ним -
лісу тиша і в небо устромлені чорні вершини.

За порогом над долею ти перемогу здобув,
та над обрію краєм  нових перешкод суголосся.
Час поволі стікає  в пісок, в перегній, у трубу
і вітри, всі дванадцять, за містом надії розносять.

Збережеш, чи розгубиш?  Чи пройдеш, прискоривши крок
крізь забутий пустир, що колись називався сузір'ям.
Не залишить сліда на папері безсиле перо,
тихим смутком опуститься поза вікном надвечір'я.

История cоздания стихотворения:

Довільний переклад твору Томаса Венцлова.