Автор: Анастасия Дорошенко
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2017-08-12 20:22:10
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Еволюція душі

Людина ще не бог і не титан.
Людина ще не править у планеті.
Але людина уже вивчила уран.
Заполонила Всесвіту дві треті.
Людина не скорила собі час.
І ще не знає, як ходити через стіни.
Але людина уже видобула газ
І реактивні уже винайшла турбіни.
Людина вже живе як демократ.
Людина тепер вільна у свободах.
Людина вже не дивиться назад.
Шифрує душу в сейфах і у кодах.

Та слава Богу, що людина пам'ятає
Добро і щирість, ласку і любов.
І хай там як прогрес не розквітає
До них людина повертатиметься знов.
І треба жити, поки ще на світі
Хоч якось люди душу бережуть.
Бо в тридцять першому чи другому столітті
Навряд чи десь любов серця знайдуть.
Навряд чи збережуть своє найкраще.
Залишать по собі хороший слід.
А жити без любові, скажіть, нащо?
Вам з двадцять першого далекого привіт.

Такий в нас час, що принципи руйнують,
І змінюється світ і кругозір.
На сорок поверхів будинків набудують,
А сьоме небо не збагнуть і до сих пір.
Людина прагне йти на нові води
І Всесвіт весь собою осягнуть.
Але така загадка у природи,
Що треба відгадати свою суть.
Насамперед нам треба зрозуміти,
Не ззовні що, а що лежить в собі.
І ніде правди й розуму нам діти,
Бо все і так всім ясно, далебі.
Людина створена з любові й для любові,
Щоб жити і нести у світ тепло.
Щоби шукать людей одної крові,
Творити сім'ї, будувати їм житло.
А ми шукаєм щастя серед того,
Що є сьогодні - завтра вже зника.
І є всього десяток тих, у кого,
Все ж піднялася твердо та рука,
Щоб показать, куди іти нам далі.
Які ж слова укласти у вірші.
Щоб ствердити ті істини моралі,
Де кращий поступ - еволюція душі.

История cоздания стихотворения: