Автор: Елена Зинченко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-12-22 00:31:23
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Моєму мандрівнику

Як ти, я  істину бачити  завжди хотіла!  
Та  розумом прагнула  все осягати -
Спокусника  цього була полонянка
Який з нього радник  - пастки і грати
Майструє прибічникам безперестанку:
Задурений розум страшніше, ніж тіло
               
Тепер я не вірю в надуманий глузд
Тебе ж ...  відчуваю з якогось-то часу…
Не розумом  - то не логічні  рівняння
Твій світ я прийму як магічну прикрасу.
Ти прагнеш звільнитися через пізнання?
Я ж цьому навчуся теплом твоїх вуст.

Тебе крізь розум   інші  пропустять,
Упевнившись  - перлів чистісінька низка,
А я ж  одвічна , як ти,  мандрівниця.
Та знай  – до тебе я більше, ніж близько -
Як небо, як доля , як власна правиця…
Як Єва, що яблуко перша надкусить.

Пригоди  удвох -  це розкішне свавілля  
Як світу оскали розвагами стануть,
Свідомість  впустить у темні підвали,
А з неба на нас вже по-іншому глянуть…
Щасливим нам розуму, й тіла  замало
Пропустимо світ крізь своє  божевілля

© Олена Зінченко 2017

История cоздания стихотворения: