Автор: Людмила Божок
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2022-09-23 11:16:22
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

НОВА КАЗКА

Самотньо Серденько у лісі гуляло.
Тихенько само із собой розмовляло.
Про щастя та радість, кохання й добро.
Та раптом збагнуло – заблукало воно.

Насправді Серденько про радість не чуло.
Що є доброта, вже давно позабуло.
Воно все старалося лише для себе.
І думало – щастя нікому не треба.

Вся справа у тім, що йому так сказали.
І чари лихії на нього  наклали.
Щоб плакало в горі, завжди сумувало.
І справжньої ласки ніколи не знало.

Ось так воно в лісі самотньо ходило.
І з відчаю вже тільки щось бубоніло.
І вже не сміялося і не скакало.
Щоб вийти із лісу -  стежину  шукало.

Та раптом Серденько на мить зупинилось.
Над стежкою низько воно нахилилось.
Лежав там метелик нещасний, безсилий.
Літати не міг, бо поламані крила.

Що сталось з тобою? –спитало Серденько.
Від болю метелик заплакав тихенько.
«Потрапив під дощик  і крила зломались.
А друзі із мене лише потішались.

На стежці лишили мене вже давненько.
Ні в кого із них не боліло серденько…
Просив допомоги - ті в небо піднялись.
Усі красотою своєю пишались.»

Метелику Серденько тихо сказало:
«А що, доброта є у світі? Не знало…»
Та щось у Серденька в душі  зворушилось
і слізки з очей на траву покотились.

І сталося диво – краплини упали
на крильця метелика, там де зломались.
Загоїлись рани, з'явилися сили.
І новими фарбами крильця покрились.

Ось так наше Серденько чарів позбулось.
І знов почуття у Серденька проснулись.
Тепер зрозуміло, що є в житті щастя,
коли допоможеш ти другу в нещасті

Як часто ми помилок не  помічаєм.
І друга свого не завжди пробачаєм.
Не хочемо в серце своє заглянути.
І тих, хто нас кличе не можем почути.

Щоб серденько наше в житті не блукало,
і стежки до щастя  собі не шукало,
душа й почуття не змогли зачерствіти -
замків на душі  не старайтесь носити.

История cоздания стихотворения: