Автор: Людмила Божок
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2022-12-07 21:15:53
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

НЕ РОЗУМІЮ...

Не розумію,  як, моя душа
І чому ти прибувала  в темноті?
Скажи, як все терпіла і змогла
Всі подолати негаразди  у житті?

Твій світ, як меч, що поміж двох вогнів.
Жила ти у тривозі і стражданні.
В час, коли  зорі  падали   вночі,
Ти знову оживала  на світанні.

І кожен крок, як по вістрю ножа.
Бувало, що  помилок  припускалась…
З  тонких ниток  зіткала кружева
І в долю і кохання заплітала.

Пробач, моя душа, коли мовчу,
А ти кричиш, той  крик  стає у горлі.
Поплачу,  й тихо  запалю' свічу
Так  з воском вийде біль  лихої  долі.

Усе минуло, вільна ти, лети!
Тримати під замком тебе несила.
Попрошу я  у матінки – землі,
Щоб рани  твої зіллям окропила.
  
Ти відродилася, моя душа!
У небо піднімайся птахом білим.
У серці я прощення віднайшла,
А ти, любов'ю дарувала  сили.

История cоздания стихотворения: