Автор: Анна Ерьоменко
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2017-08-26 21:17:01
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Як терпкого смаку набудуть калинові грозді

Як терпкого смаку набудуть калинові грозді,
Сльози на рушниках у строкаті зійдуть кольори,
Чорний птах прилетить, повен смутку в непрошені гості
І небо війни розіллється у ранній зорі.

Смерть худою рукою торкається юного сина,
Чоловіка, і брата, жінок прибира в сивину.
І здригається болісно кожного разу країна,
Як дітей своїх мужніх кладе у холодну труну.

Небо розстріляне кулями, громом і плачем.
І Господь на дзвіницях сльози втирає потай.
Ми гнівімо його, та він все одно нас пробачить,
Розкладаючі душі загиблих в небеснії соти.

Він прощенням своїм, наче ковдрою, щільно накриє
І дощі в суху землю підуть, забираючи кров
І кожен від того хоч трішки в душі збагатіє,
Бо відчує босоніж ідучу гарячу любов.

Все минеться. І смуток, і біль, і жадоба й жалоба.
Колоски у полях викидатимуть щедрі хліба,
І кожну людину любов поцілує у лоба,
І щастя проллється як чиста джерельна вода.

История cоздания стихотворения: