Автор: Володимир Верста
Тема:Романтические стихи
Опубликовано: 2017-10-14 15:22:45
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Вогняне серце

І

Ніч. Тишина. Хтозна?
Чи день гучний? І сон?
Я сплю! Я сплю? Яка?
Тут істина? Лиш трон.

І... тисячі корон!
Чи королева зла? Добра?
Можливо, мертвий клон!?
Тих почуттів. Що помира.

Побачити бажала, що вона.
Одна. У серці. Рубікон!
Не перейти! Палаюча ріка.
І самота! Побляклий фон.

ІІ

Сталевий погляд! Я молю!
Молю її. Я весь горю,
Хоч слово мовити прошу!
Страждання ці не опишу.

Можливо, досі я ще сплю.
Кричу, чекаючи терплю.
О, хто ти? Хто? Я так спішу!
Так слово тихо знов несу.

Жагою відповідь ловлю,
Та темряві лише велю:
«О, хто ти? Хто? Я так спішу!
Так слово тихо знов несу».

ІІІ

– Чи Янгол ти? – мовляю я, –
Сюди прийшов забрать мене
До Емпірей, що вогняне
Являє сяйво, як зоря!

Чи Демон ти? – глаголю я, –
З горнила пекла, що ковтне,
Всіма Кругами проведе
І згине серце бунтаря.

– О, хто ти? Хто? – вмовляю я.
І світло ясне спалахне,
Закуту душу сколихне.
– Я – муза вірная твоя.

© Володимир Верста

История cоздания стихотворения:

Дата написання: 10.07.17