Автор: Володимир Верста
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-04-08 18:16:06
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Цикл «Бриз»
Холодні дні змінились на весняні,
Погасли свічі довгої зими.
А ліхтарі горять немов востаннє,
Освічують шляхи серед пітьми.
В побитій часом пам'яті вустами
Вона торкнеться ніжно і крильми –
Огорне серце, знову все розтане,
Відчую стукіт десь поміж грудьми.
Вона гаптує цю забуту повість.
Сторінку пише із чорнильних сліз.
І ось глава – неписана можливість.
Весни дарунок... Черговий каприз...
А поки просипається свідомість,
В обличчя б'є уже весняний бриз.
© Володимир Верста
История cоздания стихотворения:
Дата написання: 08.04.18
Так. Якось сказав Господь, одного разу: Якщо Син звільнить вас то істинно будете вільними. Раб поперше це не соціальний стан, це стан душі. Гарний вірш. Дякую. |
Рецензия от: Гром Слобожанський 2024-03-29 14:38:01 |
Как говорила попадья, В окно из мерседеса. Не вы, а бог менЕ судья! Я в "мини" как принцесса! |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-29 14:27:30 |
Всё по честному, где
лесть, Иногда теряют честь. |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-29 14:04:03 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |