Автор: Володимир Верста
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2018-06-18 17:18:50
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Кінцугі

Розбиту чашу, амфору, посуду
Ще можна відновити!... Серце? Ні!
Зібрати по частинках, що повсюди
Розкидані уламки кам'яні...

І швами золотими, щоби люди
Узріти не змогли у далині
Ці тріщини, заховані у грудях,
І шрами, що присипав білий сніг...

Так ніжно, пензлем, барвами уру́сі
З'єднати скалки жовтим порошком.
Відкинути світ внутрішніх дискусій.

Довершеним, ридаючим мазком
Закінчити роботу у спокусі...
І серце залишити між рядком...

Кінцугі або кінцукурой - японське мистецтво реставрації керамічних виробів за допомогою лаку, отриманого
з соку дерева Уруша, змішаного з золотим, срібним або платиновим порошком.
Філософська основа мистецтва кінцугі полягає насамперед у тому, що поломки і тріщини невід'ємні від історії
об'єкта, і тому не заслуговують забуття і маскування.

Урусі — лак на основі живиці з вмістом урусіолу, що добувається з смоли японського лакового дерева
родини сумахових.

© Володимир Верста

История cоздания стихотворения:

Дата написання: 18.06.18