Автор: Клерк
Тема:Религиозные стихи
Опубликовано: 2017-09-21 17:45:56
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

***

Не хвалися ти своїм "Вірую"
Своїм "Вурую" - несвідомо.
Не зривай з кущів незапилених
Квітку доброти ту червону.

Не кричи, що ти з-поміж всіх святих
Найсвятіший є - нерозбещений
Бо від слів твоїх навіть вітер стих
Очі вгору звів непохрещений.

Марно слів своїх не розкидуй ти
То лиш звук пустий, то лиш марево.
Краще серце всім ти своє відкрий,
Покажи любові те зарево.

Із молитвою починаючи
Кожен новий день, пам'ятай одне:
Те, що зробоено й те, що кажучи
Різний потім шлях в душу обере.

***

Ты не кичся здесь своим "Верую"
Своим "Верую" - не смышлено.
Не срывай рукой оробелою
Что добром от добра рожденно.

Не кричи, что ты среди всех святых
Самый светлый и не балованный.
Ведь от слов твоих даже ветер затих
Белым облаком зацелованный.

Зря словами ты не разбрасывай
Это только звук вечной пустоши.
Лучше мир теплом разукрашивай,
Что в любви рожден - сердце мучивший.

И с молитвою начиная день
Помни каждый миг только об одном:
То, что сделал ты и что сказано
Разный путь в душе у тебя начнет.

История cоздания стихотворения:

Цей вірш спочатку народився українською, але потім мені захотілося зробити літературний
переклад власного вірша і вийшло два самостійних твори.