Автор: Володимир Ткач
Тема:Автобиография
Опубликовано: 2017-10-11 17:44:15
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Їй

Гойдає вітер патлату гілку,
На гілці виснуть булькаті сливи…
Минає літо, теплом вагітне,
А я з тобою та й нещасливий.

Нам разом, знаєш, не варто жити,
Сама ти бачиш – ми різні люди,
Хоч знала вміло як спокусити,
Відкривши вчасно біляві груди.

В п’янких обіймах щораз топився,
З похмілля як – на тебе гримав…
Чекаєш грудень? – А я боюся,
Мені від того вже зараз зимно!

Зведу зап’ястя, почну молитись,
Вчеплю на двері сто три підкови…
З'являйся, щастя знов одружитись,
Тебе не втрачу тепер ніколи!..

История cоздания стихотворения: