Автор: Воронин Николай
Тема:Романтические стихи
Опубликовано: 2020-06-11 23:32:28
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ЗІВ'ЯЛІ ПЕЛЮСТКИ

Вдень мерехтіли вогники зелені,
Вночі на небі пурхали зірки.
Коханий знову не прийшов до мене,
Тривалий час одна на самоті.

Минають дні у величезній тузі,
Передчуття жахливе настає.
Серденько мов у кам'яній кольчузі,
З очей сльоза непрохана тече.

Іде війна, так може його вбито,
Чи у полон забрали вороги.
Рука стиска дароване намисто,
Душа тремтить, поглинувши в страхи.

Де ж мій коханий, чому забарився,
Дівочі очі може в сон ввели,
До неї ніжно може притулився,
Забув про все й обіцяні квітки.

Казала я, — не треба подарунків,
Збери у полі квіти польові,
Вночі луною круглою милуйся,
Та збережи букетик в чистоті.

Луна бліда, виходь із за хмаринки,
Всю ніч моєму милому світи.
Зірки малі, блискучі мов іскринки,
Світить на всі чотири сторони...

Кудлата б'ється у вікно береза,
Немов про щось шепочуть гілочки...
З'явився місяць, промені як леза,
Поцілував зів’ялі пелюстки…

Nikvoron   11.06.2020

История cоздания стихотворения: