Автор: Воронин Николай
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2021-07-29 21:51:03
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

КОЛОМ ХОДИТЬ ВІК ЗА ВІКОМ

Заблукали у діброві серед безлічі стежин
Світлоокі козаченьки, що з'явилися з картин.
Їм зустрілася дівчина дивовижної краси,
Підказала, де проїдуть поза лісом чумаки.

Хлопчаки шукали працю, заробити хоч на хліб,
Довгий шлях їх був на вдачу, залишивши босий слід.
Серед сонячного ранку, величаві скрізь дуби
Їм бажали спозаранку не впадати до журби.

Що змінилося від тоді у теперішні часи?
Знов босоніж ходять люди, затягнувши пояси.
Мабуть, вже страждальна доля у родючої землі, —
Занурятися в неволю від народження в житті.

Та продовж віків чумацькі простягалися шляхи,
Закордоном знов працюють світлоокі парубки.
Матерів із батьком злидні теж на панщину женуть,
А з бабусею хлоп'ята наче сироти живуть.

Колом ходить вік за віком між людей сумна чутка,
Що немає більше лиха ніж розорена земля,
Сад якщо цвісти не буде за відсутністю води,
На полях коли панують ненажерливі щури...

Nikvoron   29.07.2021

История cоздания стихотворения: