Автор: Сергей Гусаков
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-11-19 18:06:24
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

рубчик

РУБЧИК.
( з любов'ю до Зощенко)

Пішов Чебукин від дружини. Хотів хлопнути дверима, але не став. Просто пішов. Вірніше  виїхав. От так просто сіл в машину і виїхав. І не те щоб посварилися, а так. Якось скучно.
Вона там сама по собі, він телевізор дивився. Ну і скучно стало. Хоча дружину він любив. Просто вона ходить туди - сюди, а кіно закінчилося. Він і виїхав. А хлопати дверима не став.
Сказав, потаксую мол. На зразок грошей запрацюю. Це щоб не сказати, що скучно. Та і грошам не перешкодять.
І їде Чебукин по місту. Темно і дощ. Двірники шасть туди – сюди, туди – сюди. Пасажири різні. У кого з парасольки ллє, у кого в черевиках хлюпає. А коли хлюпає і капає –
скучно стає. Поїздив Чебукин, та і занудьгував. По дружині занудьгував. Хай ходить туди – сюди. В теплі. Сухо і торшер горить. Знову – таки скоро ніч. Ну і любов, зрозуміла справа.
В значенні секс.
Був молодий Чебукин. І дружина у нього молода. Буває, що і посваряться. Або просто скучно. Чорт зна від чого. Може різні. Хочуть різного. А секс, що ж. Для всіх однаковий. І
ось посваряться, або скучно там, а хочеться. Буває, що і не розмовляють. Та і що говорити. Не за розмовами ж в ліжко лягають.  Представив Чебукин: сухо, торшер, дружина. Та і
поїхав додому. От так просто розвернувся і поїхав. Сам. Їде і наспівує щось. Їде додому.
І ось їде Чебукин додому. Наспівує. І бачить – стоїть жінка, руку підвела. «Голосує» значить. А дощ. Хоча і утихати став, а все ж йде.  Незатишно. А жінка «голосує». І
похитується злегка. Може просто так, а може  і випивши. Буває що і ті, що випили «голосують». Це яким їхати треба. Їй видно треба.
Що ж. Зупинився Чебукин. Не хотів неначебто, а зупинився. Межі чого. Вона двері відкриває, і насправді випивши. Не сильно, але пахне. І очі у неї очманілі. Не те щоб божевільні.
А так, веселі. Або навпаки, образив хто. А вона горда. Ось і випила. І їхати їй треба. Ось Чебукин і зупинився.
І виходить : їхати – то недалеко. Зовсім поряд. Хоча і не шляхи Чебукину. А вона вже сіла. Вмостилася. Буркнув Чебукин – рубель. І поїхав . Їхати – то недовго. А в голові у
нього – сухо і торшер. І секс.
І поклав Чебукин руку їй на коліно. Йому б передачі перемикати, а він руку на коліно. Тепло і кругло. І вона ніби не помічає. Але почала дихати часто і очки очманілі скосила. А
Чебукин їде. І руку так вище по нозі посуває. І погладжує. А їхати те ну зовсім нічого. Поряд зовсім.
А тут візьми  і покажися справа поворот. І там, в повороті – темно. Біс його знає чому. Але ліхтарів немає. І з будинками не густо.
Так буває. Дорога, світло і раптом поворот. І там темно. Глухе місце. Хоча і поряд.
І повертає Чебукин в поворот. Це не знімаючи руки з коліна. З її коліна. Хоча і не коліно це вже. Швидше стегно. Де – то біля талії. Кругло і щось мереживне зверху.
І ось повертає Чебукин. А пасажирка мовчить. Тільки дихає часто. І очі закрила. І стегно своє підставляє. Гладь мол. І не стегно це вже. І немає сил більше у Чебукина їхати. І
так навколо темно і з будинками не густо. Глухе місце. І сил їхати ні. Так то сили є. Навіть видно що є. А їхати не може.
Головне – слова один одному не сказали. Тільки коли довіз – таки Чебукин пасажирку до її будинку, і вийшла вона, на прощанні погладивши його по щоці, Чебукин здивовано
так, як би про себе, пробурмотів : « а рубчик?».

История cоздания стихотворения: