Автор: Вячеслав Кондратюк
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-12-28 23:48:11
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Росток

Лиш сон важкий мене зупинить в цій війні,
І я впаду поранений його стрілою.
Крізь страх свій буду продиратися в пітьмі,
Лишивши своє серце із тобою.

О ночі темна незмірима глибина!
Сховай від злих очей мої надії.
Я в чорнім полі де посіяна озимина
В родючу землю заховаю свої мрії.

Нехай вони в вологім грунті проростуть,
Зверху невидимі, надійно сховані під снігом.
І хай весною ранньою снігів останній путь
Напоїть їх розталої води нестримним бігом.

Я знати й бачити не хочу ті настирні бур'яни,
Які від їх малих сховати хочуть сонце.
Тихенько сили наберуть в сирій землі вони,
А я піду до світла у далекому віконці .

І сильно вірю я в тоненький той росток,
Надійно схований від всіх крім Бога.
Минаю небезпеки і туди прямую крок
Де золотою змійкою блищить дорога.

2012-2017

История cоздания стихотворения: