Автор: Мария Макрушина
Тема:Иронические стихи
Опубликовано: 2018-03-27 09:13:37
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Монолог середньостатистичного чоловіка

МОНОЛОГ СЕРЕДНЬОСТАТИСТИЧНОГО ЧОЛОВІКА
гумореска

— Жінко, чуєш, щось у вусі в мене засвербіло!
Йди почухай, та легенько, щоб не заболіло.
Принеси води попити, щось у горлі сохне...
Добий в кутку тарганюку, бо ніяк не здохне.
Де ти ходиш, я питаю, і що ти там робиш?
Дві години як поїли — вже голодом мориш!
Що роблю я? На дивані у футбола граю...
Ну, не граю! Та за наших дуже вболіваю.
Виснажливе це заняття — за когось боліти!
Зголоднів аж. Дай негайно щось перекусити!
Що, обід ще не готовий, не встигла зварити?
А якщо я їсти хочу, що мені робити?
Мабуть, піду до сусідки, хай вона годує.
Ні обіду, ні горілки вона не шкодує.
Що ти кажеш, не почув я?.. Щось про допомогу?
Ні, не чув про магазин я і чисту підлогу...
Що — чому? Бо на подушці лежить одне вухо,
А в другому щось свербіло. І хто його чухав?!
Якби ніжно все зробила, ще й компрес наклала...
А так — вибач, про роботу не чув, щоб казала.

История cоздания стихотворения:

Гумореска написана на основі розаовіді колеги про свої взаємини з чоловіком.