Автор: Мария Макрушина
Тема:Иронические стихи
Опубликовано: 2018-04-02 14:15:24
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
ДО УДАВІВ
гумореска
Іван приїхав із села
В райцентр, щоб відпочити:
Культури, бач, в селі нема! —
Тут ніде правди діти.
Був першим хлопцем на селі,
«Крутим» і «жагучим перцем».
Ще й нахватався слів таких,
Що ні уму ні серцю.
Зайшов в найближчий він шинок...
Ні, правильно — «у лєтнік».
Набрав багато там пляшок,
І сухарів, і „грєнків”.
Як випив всю оту бурду
І закусив грінками,
Язик вже не коривсь йому
І не дружив з мізками.
Додому їхати вже час —
Іван в таксі сідає.
Водій скривився: «Носит вас...
Куда вам?» — ізрікає.
«К удавам? — похолов Іван. —
Це клуб чи, може, банда?
Що треба їм, що я їм дам?
В селі ж є тільки хата!»
— Ні, до удавів не вези,
Клянусь, я все забуду!
— Куда вам надо? — зблід водій. —
И ждать я долго буду?
— Що ж, якщо виходу нема,
Якщо так треба справі,
Щоб хоч чекали недарма,
Вези вже до удавів!
История cоздания стихотворения:
Доброго дня, Наталя
Володимирівна! Держіть
переклад: КОРАБЛИИК Той ранок таким був немислимо свіжим, гойдались росинки вздовж стежки сильніше, а поблизу хвіртки цвіли маргаритки, і равлики грілись у ліжечку квітки. А тут, по калюжі, так легко, відважно в далекі краї плив кораблик безстрашно із аркуша ще не старої газети, в якій друкували поеми поети. І сонце яскраве, і вітер попутний вітрило оббризкали вмить перламутром, Світилися в серці відрадні надії, і ранок був свіжим, і купчились мрії. -- Де Ви, Наталочко Володимирівно? Відгукніться! |
Рецензия от: Лисич Валентина 2024-03-29 16:12:04 |
Така приємна подорож. А це моє Не промовляй "помовч, зажди"... Авторский переклад - "Не говорите мне, потом" Не промовляй "помовч, зажди". Ти Прометей в коханні - любий, У дотиках пульсують груди - Трояндами тремтять з жаги. Притулок пташкою знайти, Росою - проліском багнета. Здобуток бути назавжди З козацьким - альфа та омега. Ще вранці скелю віднайти Де провокують в мріях хвилі - Тотем* безодні на стриптиз - чи в тім пророцтво від Сивіли. В день судний скинути корсет - Коханий мій - геть забобони. Світ дивовижний без кордонів, Приникшим біля стоп Скарлет. Не промовляй "помовч, зажди"... *Тотем* - в данному випадку Посейдон. 22. 02. 2022. Не говорите мне потом Потоком чувств, скользящих мимо, Я женщиной хочу стать, милый, Цветущей розой за окном, Синицей в трепетной руке, Сверкающей росой... Стихией, Взрывной и павшей на рубеж, Исполненной казачьей силы. И полусонной на заре Прибой послушать говорливый. Концы ли в воду Пер-Лашез - О нас в пророчестве Сивиллы: В день судный скинуть на скамье С любимым все свои невзгоды - Сей жизни обнуляя коды, Распятых в жаждущей Скарлет. "Не говорите мне, потом"... |
Рецензия от: Сколибог Олег 2024-03-29 16:06:10 |
Геннадий, мои овации Вам
и восторг. Великолепное стихотворение. Мира Вам, здоровья, добра, творческого вдохновения. |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-03-29 15:44:27 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |