Нет статуса

Автор: Раиса Татаркова
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2023-04-12 11:23:04
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Прощання з рідними (поема)

                                    
                                      І  далеке село не забула війна.
                                      Закричала згорьована мати,
                                      Бо  приїхала з фронту машина одна,
                                      Й вояки відкривають дверцята...
                                    
                                       «У годину найтяжчу, годину страшну
                                      Опинились у вашому краю...
                                      Хоч не ми розв’язали криваву війну,
                                      Все ж пробачте: Івана немає, –

                                      Вибачаються хлопці за злочин чужий, –
                                      Вберегти ми його не зуміли...»
                                      А нещасна старенька уже на межі:
                                      Похитнулась, упала, зомліла.

                                      З хати з по́спіхом вибігла жінка струнка:
                                      «Я не вірю! Іване!» – голосить.
                                      А за нею біжить і маленька донька,
                                      Об асфальт збивши ніженьки босі.

                                      «Мамо-матінко, татка хутчій відкривай, –
                                      Плаче доня невтішно й безсило. –
                                      Рідний татку, вставай! Любий татку, вставай!
                                      Що з тобою, татусю, зробили?!»

                                       ... Сонце втомлено спати за обрій лягло,
                                       Порозходились з двору сусіди,
                                       Опустилася ніч та накрила село,
                                       І родина лягла відпочити...

                                       І у тиші завислій на ліжко доньки
                                       Татусева душа примостилась:
                                       «Вибач, доню, за горе і сльози гіркі,
                                       За сирітство, що в дім напросилось...

                                       Обіцяв повернутись... Маленька, пробач
                                       (Із-під вій заблищала сльозинка). –
                                       Люба доню, не плач…  Рідна доню, не плач:
                                       Я з тобою, моя ж ти дитинко...

                                       Посміхнулась... Невже відчуває мене?
                                       Доторкнулася серцем неначе...
                                       Біль мине, неодмінно колись та мине...
                                       Уві сні навіть донечка плаче...»

                                       По дитячий голівці рука провела,
                                       Колихнулася стрічка строката,
                                       І невидимі губи торкнулись чола.
                                       «Стало небо домівкою тата...

                                       Буду бачити, донечко, як ти ростеш.
                                       Протоптавши у небі стежинку,
                                       Захищу тебе, сонечко, навіть з небес».
                                       На дивані заплакала жінка.

                                       І метнулась душа до кохання свого:
                                       «Заспокойся, – погладила руки. –
                                       Я не вартий, кохана, й мизинця твого.
                                       Ти пробач мені, люба, за муки…

                                        Скільки років з тобою в любові жили!
                                        Як обличчя від горя змарніло!
                                        Чорні кола під очі блакитні лягли...
                                        Не вбивайся так, серденько миле!

                                        Я до тебе, жадана, прийду уві сні.
                                        Не кляни свою долю жіночу!
                                        За розбите життя вибач, рідна, мені.
                                        Як же жити з тобою я хочу!

                                        Та в казках лиш буває живильна вода...
                                        Я не встану, не плач! Я благаю!
                                        Ти красива у мене й така молода –
                                        Ще зустрінеш когось, обіцяю.

                                        Прощавай, я до мами тепер підійду
                                        (Зовсім сивою стала матуся!),
                                        На коліна прозорі свої упаду.
                                        Найрідніша, я не повернуся!

                                        Вже не плачеш, бо нічим... Страждаєш, не спиш...
                                        Ти ж голубко моя сизокрила!
                                        Не картай себе, нене, прошу тебе лиш,
                                        Що мене на війну відпустила.

                                        Я не міг добровольцем на фронт не піти!
                                        Як донці я б дивився у вічі?!
                                        Захистити Вітчизну і мир принести –
                                        Є завдання таке чоловіче.

                                        Ти живи і за мене тепер. Не сумуй,
                                        Що навіки настала розлука.
                                        Я на світі залишив тебе не саму:
                                        Є у тебе красуня-онука.

                                        От і все! Попрощався. Вже ранок настав.
                                        Журавель десь у небі курличе:
                                        До небесного війська, до зоряних лав
                                        Побратим наполегливо кличе...»



История cоздания стихотворения:

3
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 128

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 6.
Раїсо!!! Дуже рідко плачу, читаючи вірші. Але читав Вашу поему і плакав. Скільки болю! Скільки страждання! І це реальність! Дякую Вам! Поему додаю в обране.
2023-04-14 02:42:39
Рада, Артуре, що ви завітали на мою сторінку. Ваша оцінка для мене дуже важлива. Дуже вам дякую.
2023-04-14 12:07:56
Правдиво, щемно, болісно! Проймає до глибини душі!
2023-04-13 14:25:05
Дякую, Тетяно!
2023-04-13 20:11:31
Ком у горлі, немає слів... Як щемно та боляче читати ваші реалістичні рядки
Робота заслуговує високої оцінки. Нажаль, це наша реальність.
2023-04-13 01:59:13
Дуже вам дякую, Олено!
2023-04-13 20:11:03
Неможливо читати без сліз
2023-04-14 19:26:35
Це ж яку душу треба мати, щоб так до болі в серці реалістично написати... Гірка правда нашого життя... Дякую.
2023-04-12 20:15:37
Дякую вам за прочитання і добрі слова.
2023-04-12 21:59:36
No comment

Оценки по стихотворению:
Ритм: 5
Размер: 5
Рифма: 5
Метафоричность и целостность образов: 5
Эмоциональное воздействие: 5
Глубина мысли и точность логики: 5
2023-04-12 15:33:35
Дякую.
2023-04-12 19:03:17

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
Рекомендации УПП
В прямом эфире
Василий классный стих, но!
Его бы переделать на признание к живому человеку (девушке, женщине, любовнице..). Я вот например, так его и читал перефразируя..
Не обижайтесь!
Рецензия от:
Владимир Ярош
2024-04-28 22:46:06
И Вы, другой щекой к творцу?
Но он ли бьёт нас по лицу?
А может виноваты черти?
В болезнях, войнах, бедах, смерти..
Рецензия от:
Владимир Ярош
2024-04-28 22:40:16
Стихи, написанные болью! Спасибо, Юрий!
Рецензия от:
Тетяна Даніленко
2024-04-28 22:35:43
На форуме обсуждают
Люблю рок-музику. Люблю слухати Фреді Меркурі. Обожнюю  Believer.

Людмила Варавко, дякую вам за "тепло душі". 

Я неадекватна людина, т(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-04-25 11:58:28
Most Popular Rock Songs On YouTube
1 Passenger | Let Her Go 3.7B
2 Imagine Dragons – Believer 2.6B
3\4 The Chainsmokers & Coldplay - Something Just(...)
Рецензия от:
Серж Песецкий
2024-04-23 23:49:15
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.