Сладко спят на зебрах – осы, крыльями      слепя, вся поэзия – доносы на самих себя. Люди – любят, люди – брешут, люди – ждут меня: вновь на клавиши порежут на исходе дня. Колыбельная для пишущей машинки, А.Кабанов

Автор: Божок
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2019-12-06 22:16:48
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Птаха

Птаха

Хмари лопочуть повислими крилами,
Сніг - як промокла важенна шрапнель.
Очі твої, що здавалися милими -
Наче у шлюх, що пішли на панель.
Досить мені і надворі сніжинного
І льодяного твойого тепла.
Там вже зима, де блукала стежинами
І відлетіла Жар -  птиця мала.
Нащо коханим ввижаються но"чами
Клаптики щастя як море утіх?
То ж бо обоє собі напророчили,
Глянувши в небо, - і горе, і сміх.
Тут лиш сніжини з колючими кінцями,
Айсберги днів під пронози - вітри,
Локон, - як птах, що літаючи кільцями,
Враз відлетів, - і навік, - догори...

История cоздания стихотворения:

1

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 172

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 1.

Любовь Назаренко

Да здравствует Любовь (новая, настоящая)!

2019-12-07 14:38:11

Божок

Спасибо, но, пожалуйста, отмечайте уровень написания текстов. Это очень важно.

2019-12-07 16:55:26

Любовь Назаренко

Написано майстерно, хіба що наголос... Я завжди тут відповідаю, як є (можливо хто й сердиться) З повагою та щирими побажаннями!

2019-12-07 21:48:09

Божок

Сердиться бессмысленно, я перенес ударение

2019-12-08 01:30:13

Любовь Назаренко

2019-12-08 19:21:35

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений