Дуже важка і слізна тема. І це горе, на жаль, досягло і нашої землі... Дякую, Аню. Щемно. Благословення та миру нам усім, особливо нашим дітям і онукам.
Думаю, що достатньо, щоб відрізнити справжній жах від труднощів або неприємностей життя. Дякую за читання та відгук. Поважаю Вашу думку та залишуся при своїй. За читання та відгук дякую
Цей жах" глибинні" росіяни ще не відчули на своїй шкурі. Там цивільні не гинуть і міста не стираються з лиця Землі. Українці не воюють з мирним населенням. Але війна жорстока, все може статися: ракета вцілить не зовсім точно. дрон не туди залетить...
Якби вони це усвідомлювали, то про своє "одобрямс" діям кремлівського маразматика не казали б. Жах вони відчують коли імперія почне розвалюватися і потечуть ріки їхньої крові. Ми ж бо знаємо, що "русский бунт бессмысленный и беспощадный"
Аню, Ви молодець! Поділяю Ваші думки - треба, врешті-решт, розуміти, що таке справжнє горе... Ваш вірш пронизаний співчуттям до людських страждань. Дякую Вам!
Внук композитора, Т. Яловой, с которой у нас много украинских детских песен, три месяца не говорил после эвакуации. Дети знают, что такое война, и это страшно. Обнимаю, Аня. Н
Жах, що ми не єдині, в пориві,
є багато отих, що збоку,
хто не те що з біди собаку -
ладен видерти брату око,
щоб воно не дивилось з докором,
щоб його цілували в@раку,
під продажних судей приговором.
На терези життя поклало
Важілі най-тяжкіші в світі …
І перо таке легеньке,
Як перушинка - ледь влядіти.
І зрівнялись стрілками рівно -
Най-тяжкіше і най-легеньке -
Зло в себе весь всесвіт пхало,
А пірʼінка любовʼю лежала.
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.