UA
|
Уже недалечко червоне яєчко: Вербна неділя в історії та традиціях / АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія" / |
|
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Автор: Валентина Гришко
Тема:Психологическая проза
Опубликовано: 2020-08-16 16:05:14
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Крізь призму
Літні канікули та поїздка до бабусі на все літо, була для
Петрика завжди приємною подією. Весь навчальний рік він
мріяв про ранкову зорю на березі річки та окунців, які він
ловив на черв'ячків, полуницю в городі, білий налив, смажені
сирники зі сметаною. Та хіба перелічиш всі привабливості
літа у селі.
Самим головним для Петрика була зустріч зі своїм
найкращим другом Яшкою, сином місцевого коваля Миколи.
Родина Яшки була наполовину циганською та багатодітною.
Мама у нього була циганкою й дуже красивою жінкою. Вона
відрізнялася від місцевих жінок своїми довгими та яскравими
спідницями, намистом й великими сережками. Про їх кохання
з батьком Яшки та про те, як він забрав свою наречену із
табору, у селі ходили легенди. У Яшки було біляве волосся, як
у батька,
але смаглява шкіра, як у матері.
- Що спільного у твого онука з тим циганчам?- питалися
сусідки у бабусі, з натяком на те, що Петрик ріс в
інтелігентній сім’ї. Його батько був відомим лікарем, а мама
вчителькою. Бабуся ніколи не забороняла дружбі, але батьки
ставилися, м’яко кажучи, негативно. Одне літо змінювалося
іншим, хлопці підростали та їх дружба ставала все міцнішою.
Петрика приваблювала простота у відносинах з Яшкою,
якась непідкупна щирість та веселість друга. Їм ніколи не
бувало сумно разом, вони завжди знаходили крапки
порозуміння, а головне, що їх з’єднувало, це спільна мрія.
Колекція монет із різних країн, яка була для Петрика
важливою цінністю у житті, надихала їх на різноманітні
фантазії. Так мріяти вміли тільки вони. Це були дивні історії,
які вигадувались по черзі, про подорожі навколо світу, про
далекі материки, моря та гори. Вони бачили себе капітанами
далекого плавання, уявляли, як вони борються з морськими
чудовиськами, переслідують піратів, відкривають незаселені
острови, катаються на слонах та підіймають скарби із дна
океану.
Монети Петрика зберігалися у красивій жерстяній коробці із
під цукерок, яку батько колись привіз з-за кордону. Петрик
завжди ховав коробку на горищі у великій скрині серед книг
та старих речей, а після канікул забирав додому у місто. Цей
тайник був відомий тільки обом друзям та й до перегляду
монет, який являв собою особливий ритуал, сидячи на
горищі, нікого крім Яшки не допускалось.
Одного разу, наприкінці канікул, Петрик з Яшкою пішли
рибалити та попали під сильну зливу. Серед ночі у Петрика
піднялася дуже висока температура, декілька днів хлопчик
був у гарячці. Приїхав батько, виявив у Петрика запалення
легень та не відходив від нього, поки тому не стало краще.
Яшку не пускали до Петрика та ще й звинувачували в тому,
що той був ініціатором походу на річку коли вже насувалася
гроза.
Після хвороби Петрик зібрався їхати додому та піднявся на
горище за коробкою з монетами. Він перерив всю скриню,
але коробка зникла.
- Яшка! Як він міг це зробити?! Ніхто крім нього не знав
про цю схованку. Він не тільки вкрав монети, він поцупив
мрію, довіру, дружбу, сподівання на щирі відносини та
прив’язаність один до одного, він забрав частину чудового
дитинства де було все по справжньому.
Петрик довго сидів на горищі та гірко плакав. Він плакав не
за монетами та другом Яшкою, він плакав за собою
колишнім, бо розумів, що вже ніколи не буде таким, як був.
Життя пролітало у швидкоплинності подій та постійних змін,
але не змінювався Петрик, залишаючись холодним
спостерігачем своїх днів. Він гортав їх, ніби печальну книгу,
без зацікавленості та емоцій, крізь призму тих дитячих
відчуттів розгубленості та втрати людяності у відносинах.
Петро Михайлович приїхав на похорон своєї матусі. Батька
поховав десять років тому, його дружина померла минулого
року. Дорослі діти жили особисто не звертаючи уваги на
постійно сумного та буркотливого батька, який не вмів
посміхатися. Петро Михайлович перебирав старі книги у
шафі та наткнувся на жерстяну коробку із під цукерок з
монетами. Серце обірвалося та полетіло важким
каменем у п’яти. Петро Михайлович охнув та присів на край
крісла.
- Як це можливо? Чому?- Сльози покотилися по його
обличчю. Чоловік, який протягом життя не виявляв ніяких
емоцій плакав, як дитина.
- Хтось із батьків забрав монети, щоб розбити дружбу з
Яшкою, щоб очорнити його та зробити злодієм. – зітхав
Петро Михайлович.
- Так. Саме так та не інакше…
- Чи коштував цей вчинок подальших подій? Петрик
більше ніколи не був у селі, тому що наступної зими бабуся
захворіла та її забрали жити у місто. Він більше ніколи в
житті не бачив свого найкращого друга дитинства. Колись
Яшка приїздив у місто шукаючи зустрічі, але Петрик
попросив, щоб його виставили геть.
Петро Михайлович одружився з чудовою жінкою, якій
ніколи у житті не дарував потрібного тепла та любові, бувши
закритим та холодним. Вона народила йому двох дітей, але
він не проявляв до них батьківської уваги та зацікавленості.
У нього ніколи не було друзів, він нікому й ніколи не довіряв.
Ніколи й нікому…
- Як би склалося моє життя, як би не ті події дитинства,
що були пов’язані зі зникненням злощасної коробки з
монетами?
Петро Михайлович розумів, що все склалося б зовсім
інакше. Він прожив би щасливе та наповнене змістом життя,
крізь призму радості та любові, а не болю та зневіри.
В напівтемряві кімнати сидів старий сутулий чоловік та
тримав в руках коробку з монетами, як частинку свого
світлого омріяного дитинства, з втратою якої він втратив своє
найкраще життя. Він розумів, що вже нічого й нікого не
можливо повернути…
История cоздания стихотворения:
За мотивами Олександра Таранова
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 218
Рецензии
Я дивуюсь Вашим талантом, Валя.
Валюшо, чудово написана оповідь, читається легко і цікаво.
Молодець, дякую!
Творчого натхнення та затишного вечора.
| Опасен снайпер стрелой от
сердца, Весна в разгаре, открыта дверца. |
| Рецензия от: Владимир Ярош 2024-04-28 23:22:57 |
| Так спешит, что глянуть
лень На полу от Музы тень. |
| Рецензия от: Владимир Ярош 2024-04-28 23:12:52 |
| +1 Понравилось! Всё и будет, как хотите, Но без "БЫ" проговорите! Будут внуки и достатки, И года с любимым, сладки! |
| Рецензия от: Владимир Ярош 2024-04-28 22:59:46 |
| Люблю рок-музику. Люблю
слухати Фреді Меркурі.
Обожнюю Believer. Людмила Варавко, дякую вам за "тепло душі". Я неадекватна людина, т(...) |
| Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-04-25 11:58:28 |
| Most Popular Rock Songs
On YouTube 1 Passenger | Let Her Go 3.7B 2 Imagine Dragons – Believer 2.6B 3\4 The Chainsmokers & Coldplay - Something Just(...) |
| Рецензия от: Серж Песецкий 2024-04-23 23:49:15 |