Автор: Федчук Евгений
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2024-03-28 16:56:43
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Судили якось чоловіка одного

Судили якось чоловіка одного,
Що жінку вбив із ревнощів. Питає
Суддя про всі обставини його,
І той розповідати починає:
- Я, бачите, людина тиха. Так.
Із усіма живу у мирі й згоді.
У сім встаю і не пізніш ніяк.
В сім тридцять їм. При будь-якій погоді
У дев’ять починаю я робить…
І до п’яти. У шість я уже вдома.
Там на столі вечеря вже стоїть.
Вечеряю. Хоч і долає втома,
Газети проглядаю та дивлюсь
Ще телевізор, потім іду спати…-
Тут чоловік у гніві аж сіпнувсь,-
А у той день…Бодай його не знати…
У сім я встав, в сім тридцять вже поїв.
У дев’ять був, як завше на роботі.
У п’ять роботу всю переробив,
У шість був вдома,- втер він краплі поту,
Що рясно проступили на чолі.-
Заходжу до їдальні до вечері –
Її нема і близько на столі.
Тоді до спальні відчиняю двері,
А там жона і чоловік чужий.
Ну, я й озлився. Далі як в тумані…
У гніві у лице ударив їй…
Не думав, що наніс смертельну рану.
Ви, мабуть, зрозумієте мене,
Чому я був тоді страшенно лютий.
Мене збісило  в тому лиш одне –
В шість вечора вечеря має бути!

История cоздания стихотворения: