UA
|
Уже недалечко червоне яєчко: Вербна неділя в історії та традиціях / АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія" / |
|
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Автор: Артур Дмитрович Курдіновський
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2023-12-06 05:27:14
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Перехожий
Я - лише перехожий. Блукаю зажуреним містом.
Передзим'я виконує снігом написаний блюз.
Посипаючи землю і душу коричневим листям,
Тиха осінь плекає надію, що я озирнусь.
Я - ніхто. Я частина сумного міського пейзажу.
Розчинюся в дощі - не помітить високий ліхтар.
Сіру вулицю не зіпсую цим, але й не прикрашу,
Оселюсь в королівстві блідих та безбарвних
примар.
Свій розхристаний плащ застебнув. Але він не
зігріє.
Холоди листопаду пронизують вже до кісток.
Темно-сірі краплини дощу почали літургію,
Вчергове намагаюсь зробити невпевнений крок.
Я вдивлявся у темряву та не побачив нікого.
Чую оклик типовий від когось: "Долай віражі!"
Я заплутався в пошуках щирого слова живого,
Я втомився від пошуків марних живої душі.
Як же холодно! Боляче! Страшно від кожного
звуку!
Розгубився я на перехресті самотніх стежин.
Я крокую стезею, тримаючи осінь за руку,
А сторонній хтось скаже, що я на дорозі один.
Розчарований вечір мене повернути не зможе
У часи неповторних освідчень, палких мерехтінь.
Та хіба маю право на сум? Я - лише перехожий...
Але я не самотній. Зі мною - заплакана тінь.
История cоздания стихотворения:
28 листопада 2023 року
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 226
Рецензии
Душа моя калачиком скрутилась...
Ти пишеш як, напевно, пише Бог,
Я до творiнь твоiiх серденьком прихилилась.
Проникливi слова, до глибини душi!
I крапельки дощу торкаються долонi...
Я вдячна за емоцiii, i лагiднi вiршi,
I за знайомство з творчiстю сьогоднi
Оценки по стихотворению:
Ритм: 5
Размер: 5
Рифма: 5
Метафоричность и целостность образов: 5
Эмоциональное воздействие: 5
Глубина мысли и точность логики: 5
Я дивлюсь на людський нескінченно тривалий потік.
І сумую чомусь, та палітрі живій, дивній рада.
Що там далі не знаю, бо дивом не тішить нас рік.
| Понятно и близко... "Увянет не раскрывшийся цветок"... В увядших лепестках так много аромата... Так много в них последней красоты... |
| Рецензия от: Сніжана Назаренко 2024-04-30 06:07:12 |
| Ах, этот чудесник май, Когда умчались морозы, В саду сирень наломай, Утри у любимой слёзы. И вовсе не хулиган, Но всё в голове смешалось, Сирень я брошу к ногам, И ты простишь эту шалость . |
| Рецензия от: Влад Каганов 2024-04-30 02:17:24 |
| Спс., друг. С удовольствием прочитала. Душевно и поэтично. Удач тебе и дальше. |
| Рецензия от: Чухнина Мария 2024-04-30 01:40:41 |
| Рок, це те, без чого мені дуже важко. Завжди слухаю. А якщо сил замало - навушники, на повну і... батарейки заряджаються.)(...) |
| Рецензия от: Молчаливая 2024-04-29 14:55:02 |
| Люблю рок-музику. Люблю
слухати Фреді Меркурі.
Обожнюю Believer. Людмила Варавко, дякую вам за "тепло душі". Я неадекватна людина, т(...) |
| Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-04-25 11:58:28 |