"... І в душній залі буде знов рости така дитинна й божевільна мрія: що задля мене хтось зуміє йти крізь всі зневаги - так, як я умію!" ©Олена Теліга

Автор: Артур Дмитрович Курдіновський
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2024-02-27 06:55:43
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Двадцять другий

Чекали ми весну. Прийшла війна.
Плювала снігом у сумні обличчя.
Я бачив відчай з власного вікна,
Це був наш спільний величезний відчай.

Холодний страх від голови до ніг.
Все поспіхом - машини та валізи.
Ховав старе життя байдужий сніг,
Повітря пахло смутком та залізом.

Мій Харків став сумнішим на мільйон.
Його завдання - стримувати лихо.
І став порожнім спальний мій район,
А я стояв. Нікуди не поїхав.

Куди мені? Вперед, назад чи в бік?
Бо доля - замінована стежина.
Хіба я знав, що двадцять другий рік
Забрав з собою левову частину

Мого натхнення та простих пісень,
Моїх надій на затишне майбутнє?
А чорно-білий той лютневий день
Про незворотність награвав на лютні.

Іде війна. А мій сусід помер.
Минуле кличу словом недолугим.
Дивлюсь вперед. Та на душі тепер
Відбиток пожиттєвий: "двадцять другий".

История cоздания стихотворения:

22 лютого 2024 року

5
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 206

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 13.
Так, Артуре, дата 24 лютого 2022 року, певно, усім українцям розділила життя на "до" та "після"... Це не просто сумна дата, а трагічна, і тому і весь "двадцять другий" рік назавжди залишиться у нашій пам’яті, а також у нашій історіі і у пам’яті нащадків як трагічний...
Дякую за вірш!
2024-04-06 11:17:29
Дякую Вам, Ірино, за відгук та розуміння! Ці спогади нікуди не зникнуть. На жаль.
2024-04-06 14:39:44
2024-04-07 01:59:16
Цей відбиток у нас у кожного тепер пожиттєвий. Але так хочеться дізнатися другу дату - дату нашої перемоги. Дякую за вірш!
2024-04-05 13:35:05
Дякую Вам за відгук, Раїсо!
2024-04-06 01:29:34
Страшна реальність, в ній жах і смуток, і зібраний в кулак душі
здобуток волають до людської віри і надії , щоб схлинули з життя
страшні події… Хай щастить Україні та її оборонцям, усьому народу
нашому у цій священній боротьбі. Добра всім і миру!
2024-03-04 00:46:14
Дякую Вам за відгук, Ларисо!
2024-03-04 01:55:07
Ми надовго залишилися у двадцять другому. Щемливий вірш, гіркий... І невідоме майбуття...
Дякую, Артуре. Працюю над поезіями - відпочиваю душею, а прочитаю новини - сльози і відчай.
2024-02-29 13:52:35
Дякую Вам за відгук, Ніно! Усі, хто виживе, будуть пам'ятати цей рік. На все життя.
2024-02-29 16:29:51
Час іде, а ми ще в 22-му...
Хороша робота, Артуре!
2024-02-28 08:21:18
Дякую за відгук, Анно! Ви абсолютно праві. І досі лютий.
2024-02-28 08:22:51
Так, Артуре, 22-й рік наші душі розіп"яв. У вірші ви написали не лише про свої відчуття, але й про відчуття всіх людей. Сильний щемний болючий вірш. Дякую! Тримаймося!
2024-02-27 19:40:17
Дякую Вам за відгук, Оксано! Треба вистояти! Але життя наше як колись вже не стане. Натхнення Вам!
2024-02-27 19:51:39
Пройняло до сліз, дякую за вірш!
2024-02-27 18:17:28
Дякую Вам за відгук, Валентино!
2024-02-27 19:52:12
Дякую, Артуре! Ваш вірш- то і мої відчуття. Я їх побачила у Ваших рядках, бо свої думки зібрати до купи не можу... Розлітаються, як перелякані птахи...
2024-02-27 18:03:39
Дякую Вам, Лесю! Треба якось жити далі.
2024-02-27 19:52:59
Ви знайомі з бійцями Кракена, Артур?
2024-02-27 13:30:39
Ні, Серже. Особисто не знайомий.
2024-02-27 16:14:02
шкода, а то б вони вас підбадьорили
2024-02-27 18:46:34
Так, Серже, я розумію, що усі мої зітхання виглялають кумедними, в порівнянні з фронтом.
2024-02-27 19:50:09
Таке не забувається. Дякую Артур.

Оценки по стихотворению:
Ритм: 5
Размер: 5
Рифма: 5
Метафоричность и целостность образов: 5
Эмоциональное воздействие: 5
Глубина мысли и точность логики: 5
2024-02-27 11:42:49
Дякую за Ваш відгук, Едуарде!
2024-02-27 16:13:21
Саме пожиттєвий відбиток, бо забути та пробачити таке неможливо. Майстерно написано, чудова робота.
2024-02-27 09:11:51
Дякую Вам за відгук та розуміння, Олено! Тримаймося!
2024-02-27 16:12:36
2024-02-27 17:41:41
Майстерно написаний вірш про жахливі події війни. А так хочеться читати про кохання. Але всі наші думки, все наше життя зациклені на війні.
2024-02-27 08:53:27
Саме так, Ірино! Дякую за відгук!
2024-02-27 16:11:33
Зворушливий, щемний вірш про те, як ввірвалася війна в мирне життя і який відбиток залишила і досі залишає у душі. Перший день війни мені запам'ятався своєю трагічністю, бо було вбито авіаударом мою ученицю, яка працювала біля локаторів і ще 21 військовослужбовця. Біль, страх і сльози приніс "двадцять другий".
2024-02-27 08:19:58
Ніколи не забудемо цей рік! Дякую Вам за відгук та небайдужість, Світлано! Віримо у Перемогу!
2024-02-27 08:22:07

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
Рекомендации УПП
В прямом эфире
Когда человек перестает слышать стук колес
и согласен ехать дальше, он становится пассажиром (с)

Вдохновляет...)))
И фраза Пелевинская вспомнилась)))
Рецензия от:
Олександр Худолій
2024-04-29 21:53:01
Интересно раскрыта тема
Рецензия от:
Анна Степанюк
2024-04-29 21:37:20
Дуже душевно!

Оценки по стихотворению:
Ритм: 5
Размер: 5
Рифма: 5
Метафоричность и целостность образов: 5
Эмоциональное воздействие: 5
Глубина мысли и точность логики: 5
Рецензия от:
Азинелло
2024-04-29 21:34:57
На форуме обсуждают
Рок, це те, без чого мені дуже важко. Завжди слухаю. А якщо сил замало - навушники, на повну і... батарейки заряджаються.)(...)
Рецензия от:
Молчаливая
2024-04-29 14:55:02
Люблю рок-музику. Люблю слухати Фреді Меркурі. Обожнюю  Believer.

Людмила Варавко, дякую вам за "тепло душі". 

Я неадекватна людина, т(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-04-25 11:58:28
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.