UA
|
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Автор: Елена Ющук
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2024-03-23 01:29:24
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
ТЫ МНЕ ПРИСНИЛСЯ НА РАССВЕТЕ...
Елена Ющук
Ты мне приснился на рассвете...
Любимый город, Днепр весной.
Тот сад, что тих пока и светел.
И запах примулы лесной.
Тот двор, где мы играли в ромбы...
И я заплакала во сне,
Увидев рвущиеся бомбы.
И тот февральский красный снег...
Я не могла никак проснуться.
И всё бежала средь огней,
Боясь упасть иль обернуться,
Задев за груды из камней.
И снился дом, что был разрушен
В кромешной бойне, как в аду...
И сливы, яблони и груши,
Живьём сгоревшие в саду.
И эти дети, дети, дети!
Без ног, о Господи, без рук...
Серёжи, Миши, Саши, Пети...
И чей-то сын, и чей-то внук...
И не очнуться от угрозы,
Что давит ужасом в виски.
Мне снятся лилии и розы:
В стране венки, венки, венки ..
А ночь сверкает от пожара
Над тем, что звали мы жильём.
Мне не проснуться от кошмара,
В котором мы сейчас живём...
Где самолёты ищут цели,
Взрывая дамбу! ДнепроГЭС...
Где боль и нервы – на пределе!
Где слышен крик наш до небес!
Где отдых скор и беспокоен.
Где жизнь со смертью – наравне...
Приходишь в сны, бессмертный воин!
И как-то стыдно плакать мне...
22.03.2024г.
-----------------------------------------------------------
* * *
Ти знову наснився мені на світанку...
Улюблене місто. Дніпро навесні.
І сад, і тополі, і кішка на ґанку.
І, наче брудний, на проталинах сніг.
Той двір, де ми гралися в класи і ромби...
І вмить заридала так гірко тоді,
Коли я побачила чорнії бомби
І небо тривожне в холодній воді.
А сон не кінчався. Крізь браму залізну
Я йшла, як примара, посеред вогню.
І думати лячно було про цю грізну,
Безжальну, криваву та вбивчу борню.
Наснився мій рідний – з дитинства – будинок,
Де роки найперші спливли, головні.
На жаль, і садочок, і кілька хатинок
Згоріли живцем у пекельнім вогні...
Ось діти країни, нові громадяни.
О Боже мій милий, без ніг і без рук!
Тарасики, Дмитрики, Орести, Яни...
Це чийсь, мабуть, син. Може, брат чи онук...
А сон все триває. І давлять у скроні
Неприйняті з фронту листи і дзвінки.
І бачу троянди живі на бетоні:
По цілій країні одні лиш вінки...
А ніч все палає і, сповнена жару,
Ридає душа: світ живий чи помер?
Прокинутись як від нічного кошмару,
В якому ми всі живемо дотепер?
Де нищиться все: електричні мережі,
Театри, лікарні, церкви. ДніпроГЕС...
Де нерви і біль перейшли усі межі.
Де чути наш стогін і крик до небес!
Де зойк відчайдушний, а погляд – відвертий.
Де смерть і життя вже давно нарівні.
Він знову наснився, той воїн безсмертний.
І плакати соромно стало мені...
Олена Ющук.
История cоздания стихотворения:
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 256
Рецензии
Спасибо, Елена, очень сильно.
Всех благ Вам жизненных под мирным небом, творческого вдохновения всегда.
Оценки по стихотворению:
Ритм: 5
Размер: 5
Рифма: 5
Метафоричность и целостность образов: 5
Эмоциональное воздействие: 5
Глубина мысли и точность логики: 5
Человек способный сочувствовать и отдавать ,великий человек.
Спасибо,очень тронули ваши строки.
У нас у всех похожие воспоминания и боль.
Соромно за те, що хтось розкрадає кошти, які малися б підти на оборону, за те, що хтось тікає від свого обов'язку боронить країну, за те, що хтось ще і зраджує - по малому чи по великому, чи зовсім по " крупному", бо гроші йому не пахнуть.
Дякую за вірш. Боляче.
Улюблене місто. Дніпро навесні.
І сад, і тополі, і кішка на ґанку.
І, наче брудний, на проталинах сніг.
Той двір, де ми гралися в класи і ромби...
І вмить заридала так гірко тоді,
Коли я побачила чорнії бомби
І небо тривожне в холодній воді.
А сон не кінчався. Крізь браму залізну
Я йшла, як примара, посеред вогню.
І думати лячно було про цю грізну,
Безжальну, криваву та вбивчу борню.
Наснився мій рідний – з дитинства – будинок,
Де роки найперші спливли, головні.
На жаль, і садочок, і кілька хатинок
Згоріли живцем у пекельнім вогні...
Ось діти країни, нові громадяни.
О Боже мій милий, без ніг і без рук!
Тарасики, Дмитрики, Орести, Яни...
Це чийсь, мабуть, син. Може, брат чи онук...
А сон все триває. І давлять у скроні
Неприйняті з фронту листи і дзвінки.
І бачу троянди живі на бетоні:
По цілій країні одні лиш вінки...
А ніч все палає і, сповнена жару,
Ридає душа: світ живий чи помер?
Прокинутись як від нічного кошмару,
В якому ми всі живемо дотепер?
Де нищиться все: електричні мережі,
Театри, лікарні, церкви. ДніпроГЕС...
Де нерви і біль перейшли усі межі.
Де чути наш стогін і крик до небес!
Де зойк відчайдушний, а погляд – відвертий.
Де смерть і життя вже давно нарівні.
Він знову наснився, той воїн безсмертний.
І плакати соромно стало мені...
| Конечно женщина всегда
загадка, Душа её то плачет, то поёт! Пусть в жизни не всегда бывает гладко, Она мужчине мужество даёт! |
| Рецензия от: Геннадий Ронжин 2024-04-27 14:45:20 |
| Ветер бросит мой пепел На кровавый алтарь, О прощении грезил Павший в битве бунтарь Что значит этот катрен, Михаил? о каком прощении вы тут говорите, и о каком алтаре? |
| Рецензия от: Серж Песецкий 2024-04-27 13:09:13 |
| Блін, ну от що в цих людей в голові? Це ж треба і тут нагадити. Зливо, тримайтесь і не звертайте уваги. Якщо що, відправляйте їх до мене, я з такими бистро спільну мову знаходжу!)) ще раз , величезне вам дякую, за вашу працю! |
| Рецензия от: Олег Крушельницький 2024-04-27 11:50:27 |
| Люблю рок-музику. Люблю
слухати Фреді Меркурі.
Обожнюю Believer. Людмила Варавко, дякую вам за "тепло душі". Я неадекватна людина, т(...) |
| Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-04-25 11:58:28 |
| Most Popular Rock Songs
On YouTube 1 Passenger | Let Her Go 3.7B 2 Imagine Dragons – Believer 2.6B 3\4 The Chainsmokers & Coldplay - Something Just(...) |
| Рецензия от: Серж Песецкий 2024-04-23 23:49:15 |