Автор: Виктория Васильчук
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2024-01-07 18:13:39
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Твої слова

Твої слова, як лезом по зап’ястю.
Навмисне? Скажеш – ні.
Чому вони доводять до нещастя?
Чому ламають душу по зимі?
Чому я почуваю біль утрати?
Чому ти проти мене по зимі?

Я чую тільки біль у грудях виє,
Він стогне, рине і бурлить…
Я чую серце так калатає в мені.
Йому болить і днем, ще дужче у ночі.
Воно не знає куди себе діть.
Ти сам казав -Така не треба…
«НЕПОТРЕБОМ» - назвав мене…
Моє ім’я то є в же перемога, невже,
               Не запам’ятав ти це?

Мені так прикро… Бог це бачить,
Та не заспокоює він мене.
Я хочу в тобі прихисток знайти останнім часом….
Я відчайдушно роблю все не так?
                       Скажи мені?

Я часто чую про непотріб.
Тепер повторюю собі,
           (Йому не треба «брак» такий,
        і їм не треба «брак» такий)

Мене ламає Твоє слово.
Але кохати здатна Я.
Я знаю в чом моя вина!
Але я здатна на кохання,
Я здатна і на почуття….
            І тут звучить твоє ім’я…

Я здатна чути, бачити, любити, мріяти,
Давати щастя, дати прихисток в собі!
Я можу ще раз закричати!
Я ЗДАТНА
    Тут Твоє ім’я…

История cоздания стихотворения: