Автор: Сергей Мат
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2015-10-18 14:19:28
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Кремінь(Дзвони серця)

*Сколоти—плем"я давньоскіфських лучників. Одноіменна
патріотична організація в якій приймав участь Олександр.
**Кремінь—псевдо Олександра.

За  вітром  пнеться  горда  воля,
У бурю линуть почуття.
Набат дзвонити—наша доля,
Роздмухувать вогонь життя.

Рабів до раю не пускають,
В кайдани їх закутий дух.
Вчепилась ми в брущатку з краю,
Маленька жменька відчайдух.

Я гордо випростаю спину—
В борні не терплять слабаків.
Підходить, «Беркут», без упину,
Оточує з усіх боків.

Діжки гримлять, мов барабани—
Це заклик йти до барикад.
Ми мов розбуркані Титани,
Долаєм безліч перешкод.

Сколотів* духи нам сказали—
Запеклий нині буде бій.
Ми на майдані воскресали,
Та сміхом тамували біль.

Та більш за все болить за славу,
За люд, що гнуть, немов рабів.
А серце крається за справу,
Яку народ недоробив.

Де, Україна, горда й сильна,
В якій блукаєш стороні?
Ми збережем  соборність спільно,
Пліч-о-пліч станем у борні.

А злі почвари сунуть стало,
Бо беркут—надто впертий птах.
І нам на плечі небо впало,
І оточив півколом страх.

Жахи свої розвію швидко,
На пляшці ватрою вогонь.
Ці смолоскипи наші предки,
З козацьких віддають долонь.

Залишилось незламних мало,
Та в Бога є для нас дива.
Мелодія струни торкала,
Дзвінка бандури тятива.


Тверда, неначе кремінь сила,
А воля гостра, мов стріла.
Та смерть безжалісно скосила,
Та збити не змогла з крила.

У путах борсаюсь химерних,
Бо сотні раз вже воскресав.
Я промінь Прометея в хмарах,
Вогонь з сердець для вас кресав!
Сергій Мат

История cоздания стихотворения:

Пам’яті Олександра Капіноса

Герой Небесної Сотні Олександр Капінос отримав поранення в
голову ввечері 18-го лютого під час оборони Майдану від
силовиків. Це сталося на перехресті вулиць Хрещатик та
Інститутська.
На Батьківщині у селі Дунаїв Героя називають малим Кобзарем.
В сусідньому селі Куликів Сашко співав у хорі і організував
гурток зі співів. Грав на баяні, гітарі, бандурі, знав і збирав
українські пісні, був закоханий в історію України.
Був одним із тих, хто оголосив голодування на знак протесту
проти прийняття мовного закону Ківалова-Колісніченка та
протримався найдовше.
18-го лютого увечері 35-сотня мала завдання обороняти двір
Будинку профспілок. «Ми закидали міліцію коктейлями
Молотова, вийшли з двору і всі кажуть, що треба йти відпочити.
А Сашко перебиває: «Ні, нікуди не йдемо, тому що людей
небагато, Беркут може прорвати кордон». Ми погодилися. За
годину він отримав смертельне поранення», — пригадує Сергій
Мерчук.