Батл 1169 "Пилигримы"

Пилигримы

…Ушедших безвозвратно не вернуть,
не встретить на вселенских магистралях,
надеждою себя не обмануть —
в неведомых рассеянные далях,
забудутся, растают вдалеке,
и то, о чём они порой мечтали,
утонет в бурной времени реке…
Их чаянья, надежды и печали,
и знания, что были им даны,
теперь уже для нас невосполнимы.
В забвении навек погребены,
затеряны, забыты пилигримы…
…Уехали, не слышен скрип колёс…
Куда ты, ветер странствий, их унёс?

Пілігрими
(за мотивами)

Немає їх, вони давно пішли,
не зможемо когось із них зустріти…
В полоні у всесвітньої імли
журба їх, відцвіли надії квіти,
поглинула їх образи ріка,
що Часом зветься… Більше не вирує
вогонь їх долі. Шлях мандрівника
чужий вже нам та серце не турбує.
Втекли нарешті зі своїх в'язниць…
Склювали вже миттєвості, як грифи,
знання їх, зникла знань прадавня міць…
Казки про них, фантазії та міфи
вже втрачені… Не чутно звук коліс…
Куди ти, вітер мандрів, їх поніс?

Все мы молвим о правосудии
Деля мир весь на категории
Где есть нелюди и есть люди.
Жизнь не сахар, но пусть хоть
цикорий.
Все мы просим близких о
помощи
Когда горе погрузит
полностью.
Но мы считаем корабль
тонущим,
Когда просто забились
лопасти.
Все мы верим в самое лучшее.
Укрепляемся с этою верою.
Но фортуна - лишь доля
случая,
Она может быть для нас
стервою.