Батл 1318 "Що таке життя і що буде після нього..."

Життя -
це чорно-білий серіал.
Не знаю,
коли буде моя остання серія,
та знаю,
що встигну зробити його кольоровим,
побачу всі барви тісного світу,
відчую усе, що можна відчути...
Життя -
швидкий локомотив,
який пізніш чи раніше зійде з рейок.
Не знаю,
коли буде моя остання подорож,
та знаю,
що вона буде цікавою.
А потім лиш тиша та спокій...

А може,
там зовсім не тихо?
А може,
десь зверху чи знизу
не рай та пекло?
Можливо,
не Бог, не Диявол,
а мила,
маленька,
кирпата жіночка
проводжає душі,
вказує тоненьким пальчиком:
"Добрим - вгору,
злим - униз".
А далі два довгих ескалатори
(ще довші, ніж в метро)...

Можливо,
та хто ж мені скаже?
Колись усе побачу...

Судьба моя, рулетку ловко крутит,
Мелькает чёрно- красное число,
То головой бросает с горной кручи,
То в облака поднимет дав крыло.

Песок глотаю, выжженной пустыни,
Ныряю в океан, лазурных вод,
Понять пытаюсь истинны,святыни,
Разлуки боль и нежности полёт.

Любви огромную,шальную силу,
Способную, обрушить небеса,
Предательства, коварную могилу
И мерзость... брошенного вслед словца.

Считаю километры, старой трассы,
Ухабы, повороты, колею,
Дюма романы, Лондона рассказы,
Поставлю как пример в одном строю.

Копаюсь в сокровенности истоках,
В поступках о которых пожалел.
Глумится совесть, помня о пороках,
Не знал...не смог...не думал...не успел.

ГлядЯ в окно на бытия скрижали,
Снимаю своего пути...кино,
Эх отмотать бы....но...не угадали...
Менять былое, людям не дано.