Батл 1732 "Осінь"

В ліс дрімучий заблукала осінь,
озером стелився сивий дим.
Сяяла крізь гілки неба просинь,
променем тремтіла золотим.
На світанку пташок щебетання,
жвавих білок невгамовний хист,
та кружляє вперше і востаннє,
вирієм журби кленовий лист.
Ягідник у барвах темно-синіх.
В пахощах медових джміль гудів,
і роса блищала в павутині,
як сплетіння загадкових снів.
Заблукала осінь в дикі хащі,
де живеться мавкам залюбки.
Дух п'янких фіалок і найкращі
в капелюшках ніжних маслюки.
Ліс принишк в обіймах прохолоди,
в марах дивних мріючи зімлів.
Баби літо відлітає, шкода,
чути в небі клекіт журавлів.

Солнце всё чаще отгулы берёт,
Дождь, как стахановец пашет в две смены,
Ночь беззастенчиво время крадёт,
День потерпевший, забил на проблему.
Птицы рванули с насиженных мест,
Звери лениво жирком обрастают,
Лист облетел, обнажив старый лес,
Даже собаки безрадостно лают.
Люди одни как и прежде спешат,
Зонт и перчатки в такси забывая.
Цель непонятна, как чёрный квадрат
Путь же один, как маршрут у трамвая...