Батл 1764 "Сонет"

У вільному польоті мов комети.
Осколки серця сипались з небес.
Збиралися слова в палкі сонети.
І вже не зупинити нам процес.

Блукали містом тіні й силуети.
Тебе шукав я в тисячах принцес.
Розбилися ті наші дві планети.
Скажи мені, у чому був весь сенс?

В гармонії життя? А може просто -
Я так хотів що б ти була моя.
Залишився тепер лиш тлінний простір.

Примарою літаю в ньому я.
Із неба заглядає знов у гості.
Далека наша, сяюча зоря.

© Володимир Верста

Приди ко мне, блистательная муза,
Укрась обитель скромную поэта,
Согрей мои фривольные сонеты
И укрепи любви желанной узы!

Поэзия любви? – мне не обуза,
Она как ветерок, весной напетый;
Открытые и нежные куплеты
Кладутся под экспертов аркебузы!

Стрелять нам в души многие умеют!
Будь патронессой преданной моею:
Рифмуя строфы, не рифмую чувства;

Любовь не продаю, не покупаю;
Не представляю жизни без искусства;
Приблизь меня к божественному раю!